На 82-році життя відійшов у вічність знаний на Тернопільщині поет Богдан Кушнірик.
Про це повідомив викладач Чортківської дяківсько-катехитичної академії Володимир Корчак.
"Як справжній патріот своєї країни, залишив чудову поезію, в якій оспівана любов до рідної землі, - ідеться у дописі. - Загадайте в молитві всі, хто знав його! Вічна пам'ять".
***
Мовчать Боги
Я ще живу. Я ще живий. Та чи живу?
Щодня чекаю втраченого миру,
думки втікають на передову,
тіло тюрмою визнало квартиру…
Я розчленований і сам собі ніхто,
душа сумна збирається в дорогу,
а на дорозі душ, немов авто
в заторі, ждуть, щоб поклонитись Богу…
Хтось заклопотаний, бо дорогі меди,
а внукам вже горішки не цікаві.
П’ять днів залишилось, п’ять діб до середи,
та мусять бути і кутя, і страви,
бо ми і в Магадані вірними були,
і віншував свою родину тато…
Традиції батьків для внуків зберегли
і ця війна не відміняє свято!
А що зі мною? Нині в чергах не стою.
Село мене забуло – не чекає.
То каптопрес, то депресанти п’ю.
Виття сирен вже й діток не лякає…
І день, як ніч. Зима – як осінь чи весна?
Різдво дитинства – до комина сніги…
Війна навколо і в мені, в душі, війна –
Сирени виють, але мовчать Боги…
Богдан Кушнірик, 2024 р.
