Двадцять років лиш - і все. Чом життя таке злостиве?

Двадцять років - це лиш старт. Ти був юний і красивий,

І для тебе майбуття іншого чекала мати,

Ще ж недавно з рук їй не хотів ти вниз злізати

Двадцять років - це в труну саме час тебе покласти?

Двадцять років - хто життя твого решту взявся вкрасти?

Так, щоб жодна вже тебе палко не поцілувала

Й не зізналась, що тебе, лиш тебе завжди кохала

Двадцять років - це така нині доля України?

Коли гинуть у вогні її красені-мужчини,

Двадцять років - цю тобі доля зміряла дещицю

За гріхи ще прадідів - хто придумав цю дурницю?

Ти з надією пішов вигнати бридку мерзоту,

Що, немов страшна чума, наповзла на нас зі сходу,

Не ховався, не втікав на човні через кордони,

 Довідки не купував, щоб залишитися вдома,

Двадцять років - і кінець. Лоб холодний, труни кришка

"Слава Богу, що не я", - хтось живий подума нишком,

Ти живий тому, мабуть, що пішов у потойбіччя

Той, хто кулі не злякавсь - і згорів двадцятирічним

***

Двадцять років лиш - і все. Ти, життя, таки злостиве...