Сучасне телебачення здатне задовольняти найрізноманітніші глядацькі смаки. Це вам не примітивний «ящик» тридцятирічної давнини, коли на одному каналі Ісаєв-Штірліц обводив навколо пальця гестапо разом із абвером, а на другому - вже трохи постарілий В’ячеслав Тихонов у перуці читав черговий видатний твір дорогого Леоніда Ілліча Брежнєва. Хочеш - дивись героїзм фіктивний, а хочеш - слухай про подвиги, теж вигадані, але старанно замасковані під справжні.

Нині все по-іншому. Діапазон каналів і програм широченний: від християнської моралі - до еротики. Вмикаєш один канал - тендітна жіночка в білому халаті милозвучним голосом розповідає, як вберегтися в холодну погоду від нежитю і не допустити запалення легенів. Або ж що і коли слід їсти та пити, щоб, чого доброго, не пошкодити слизову оболонку шлунка. І ще про те, які шкарпетки треба носити, коли надворі сніг із дощем.

А майже поруч, на сусідньому каналі, бравий техаський рейнджер зі знанням справи описує технічні характеристики нових набоїв до гвинтівки. Вони, виявляється, значно ефективніші за старі. Ті пробивали в тілі людини дірку завбільшки з горіх, а от нові, прошиваючи супостата наскрізь, виходять назовні, залишаючи отвір розміром з тарілку. Шансів вижити після такого влучання, як запевняє з дружньою усмішкою ведучий, немає не те що у людини, а й у слона. А хитромудра міна, виявляється, залюбки відірве ногу тому, хто на неї наступить, незалежно від того, чи ота нога боса, чи одягнена в теплу шкарпетку на випадок негоди.

Упродовж усієї історії людства в ньому борються два взаємопов’язаних і водночас антагоністичних начала. Тут доречно згадати один із законів діалектики, який гласить про єдність і боротьбу протилежностей. З одного боку - прагнення захиститися, вберегтися, а з іншого - зруйнувати та знищити. І в першій, і в другій царині творили справжні генії. Часто-густо створені задля благородної мети засоби однаково ефективно слугували як добрим, так і не дуже добрим намірам. Так сталося, приміром, з дітищем пріснопам’ятного Альфреда Нобеля - динамітом. Хтось дбайливо створював препарати для захисту рослин, а ще хтось продукував усілякі дефоліанти, які повністю знищували усю рослинність і перетворювали вічнозелені джунглі на мертву пустелю. Одна талановита голова розробляла вакцини проти страшних епідемій, а в той же час друга, не менш талановита, вигадувала, як за допомогою штучно викликаних епідемій очистити територію від зайвого населення. Іноді оті два начала парадоксальним чином поєднувалися в одній особі, і тоді з’являлися люди на кшталт академіка Андрія Сахарова. Він спершу створив водневу бомбу, а опісля, вжахнувшись від можливих наслідків її застосування, присвятив решту життя боротьбі за ядерне роззброєння і правозахисній діяльності. Втім, такі випадки, коли бунт сумління повністю перевертає свідомість людини, є радше винятками, ніж правилом.

Ігор Дуда