В наш відносно цивілізований час ті людські бажання, які можуть не викликати загального схвалення, не прийнято висловлювати, так би мовити, прямим текстом - обтічну мову дипломатичної софістики тією чи іншою мірою засвоїли практично всі. Отож, приміром, коли якийсь спритний ділок хоче скористатися моментом і організувати якусь бізнесову "розводку", то він не буде зазначати у своєму бізнес-плані, що хоче чимскоріш зірвати куш. Ні - він майже зворушливо доводитиме, що прагне "задовольняти потреби людей" в тій чи іншій сфері. Ну, а те, що потім ці люди скрушно шкрябатимуть потилиці - то вже їхні проблеми.
Про оту тему задоволення потреб людей нагадала одна з порівняно недавніх петицій на адресу Офісу Президента України під якою як повідомляється, за три дні підписалися понад 8,6 тисяч громадян. Про що, запитаєте, можуть просити главу держави її свідомі та активні громадяни під час жорстокої війни на її території? Про посилення дисципліни і правопорядку? Вжиття жорсткіших заходів щодо прихованої агентури ворога? Зрештою, про внесення змін до Закону про мобілізацію? Ні - автори петиції і оті заявлені 8,6 тисяч підписантів, виявляється, заклопотані тим, щоб легалізувати на території країни... порнографічну діяльність.
"Справді, "заклопотані", точніше - специфічно "стурбовані" люди" - сказав би хтось. Однак все не так просто і оголено (симптоматично підходяще слово в даній ситуації) примітивно. Творці цього історичного документу зовсім не схильні до ексгібіціонізму, вуаєризму ті інших "ізмів" - їх, виявляється, найбільше турбує той факт, що "заборона порнографічної діяльності лише шкодить економіці України, адже податки громадян, які могли б надходити до державного бюджету, сплачуються іншим країнам, де такої заборони немає". Возрадуйся, ненько-Україно - ти, напевно, й гадки не мала, що в таку тяжку пору відшукаються сини, доньки (а, може, й особи невизначеної статі - хто його знає?), які голосно заявлять про свою рішучість підтримати твою економіку. До честі авторів петиції: вони не зупинилися на цьому й пішли далі, заявивши, що заборона порнографії гальмує "рух України до цивілізованих держав". Ось так - не ракова виразка корупції, що не заживає й у нинішніх екстремальних для країни умовах. І не відсутність ефективного правосуддя, без якого нормальна держава просто немислима. Найголовніша наша біда, виявляється, полягає у відсутності легальної порнографії. Ось почнуть відкрито демонструвати свої принади дівки з млосно привідкритими ротами і дурнуватими очима, затрясеться щось там у збоченців, у яких вік і цироз ще не встигли зробити свою справу, з'являться нові враження у хлопчаків пубертатного віку - і все буде о'кей!
Смішно? Можливо. Гірко? Цілком ймовірно. Сумно? Теж не виключено. Втім - не для авторів доленосної й визначальної для України петиції. "Зараз дуже важливо зняти заборони на еротику та порно і легалізувати їх в Україні! Це доведе демократичність і свободу України, за яку ми боремось!" Ось за що, виявляється, найперше борються наші військові на лінії зіткнення з жорстоким ворогом - за право їхніх співгромадян і співгромадянок відкрито демонструвати і тиражувати сідниці, цицки і, даруйте, причинні місця? То, може, справді, люди подуріли - через майже 175 років після сумного Шевченкового припущення?
