Українське El clasico мало свою інтригуючу прелюдію. Нетривке перемир’я у історично скрадних відносинах між двома нашими флагманами, схоже, закінчилося, і сторони знову взялися за звичну справу взаємних звинувачень. Гендиректор «Шахтаря» С.Палкін, можливо, під впливом останніх засідань Ради безпеки ООН, вдався просто таки до дипломатичної лексики й висловив претензії на адресу «всім відомого футбольного клубу» (чи, бува, не «Оболонь-Бровар»?) з приводу історії з виходом на заміну в матчі Україна-Іспанія вундеркінда Зінченка. Динамівська сторона в особі спортивного директора О.Михайличенка відреагувала без зайвої дипломатичності, заявивши, що «фантазії пана Палкіна могли народитися лише в одному «всім відомому клубі» – «Шахтарі». Скидається на те, що «данєцкі» ніяк не змиряться з втратою провідного становища в керівництві українського футболу, а «київські» ніяк не вийдуть із стану ейфорії з приводу його повернення. Ось на такому тлі «холодного миру» відбувся матч, який багато що вирішував у плані лідерства в Прем’єр-лізі. Ціла група донеччан і киян зовсім недавно пліч-о-пліч боролися у складі збірної України у матчі з іспанцями і тепер, природно, перебували під психологічним тягарем від невдачі. До того ж, у обох команд на носі – матчі Ліги чемпіонів.
В перші 10 хвилин матчу здавалося, що ми бачимо продовження матчу Україна – Іспанія - донецькі футболісти заходилися марнувати стовідсоткові нагоди так само регулярно, як це робили гравці нашої збірної. Різниця в тому, що сьогодні це минуло для них безкарно. Динамівці розганяли свої атаки і контратаки якось незграбно і повільно, і втіленням цих характеристик став Гармаш. Гра Дениса чимось нагадує… його зачіску -така ж сумбурна і часто невпорядкована. Дуже часто він втрачав м’яч в центрі поля, чим одразу намагалися скористатися прудконогі донецькі бразильці Бернард, Тейшейра і Марлос. Київським оборонцям доводилося трудитися в поті чола, а одного разу Віда просто по-хокейному кинувся під м’яч, завадивши Гладкому завдати разючого удару. На все це кияни відповіли лише проходом і ударом Ярмоленка з правої «тещиної» ноги. Такий сюжет першого тайму вилився, врешті-решт, у гол Марлоса на 39-й хвилині, проведений внаслідок простенької перетасовки з Тейшейрою. П’ятеро (!) динамівців у цьому епізоді зображали протидію, але реально її не створили. Ще один прикрий для «Динамо» нюанс: лише наприкінці тайму я довідався, що на полі, виявляється, присутні Велозу і Мораєс…
Другий тайм розпочався з дещо хаотичних атак «Динамо» і вельми неоднозначного епізоду з падінням Тейшейри у штрафному майданчику після зіткнення з Драговичем. Довго з приводу непризначеного пенальті бразилець не сумував – черговий випад «Шахтаря» на 59-й хвилині завершився низовим прострілом Срни, метушнею і кількома відскоками біля воріт Шовковського і точним ударом того ж Тейшейри. Що заважало йому майже в аналогічних ситуаціях забити у ворота ПСЖ – важко сказати. Ще через 7 хвилин Тейшейра довів, що й реалізувати вихід віч-на-віч з воротарем для нього не проблема – принаймні в чемпіонаті України. В цьому йому допоміг безлад, що запанував у деморалізованому захисті «Динамо». Гру киян в ці хвилини можна охарактеризувати одним словом – розвал. Повна беззубість в атаці плюс жахлива дезорганізація в обороні – і не дуже приємні передчуття перед матчем Ліги чемпіонів з «Челсі», що відбудеться у вівторок. Навряд чи С.Ребров сподівався на такий підсумок і звітного матч, і півторарічного протистояння з М.Луческу. Досі вони за результатами очних зустрічей йшли приблизно нога в ногу; тепер же досвідчений румун показав молодому українцеві, що йому ще дуже багато належить осягнути в царині тренерської майстерності.
