«Шахтар» - «Динамо» - 0:1

Цього тижня вболівальникам запам'яталися яскраві єврокубкові баталії. Ми на цьому футбольному святі, на жаль, уже чужі, отож доводиться вдовольнятися "продуктом домашнього вжитку" у вигляді дербі "Шахтаря" і "Динамо". Продукт, слід сказати, вийшов непоганим, припав до смаку як глядачам на стадіоні в Харкові, так і численним вболівальникам біля екранів телевізорів.

Ситуація в турнірі УПЛ склалася така, що "Динамо" потрібно двічі вигравати у "Шахтаря", щоб розраховувати на додатковий матч для визначення чемпіона. Це, звісно, за умови, що не будуть втрачені очки в інших поєдинках. Тактика для досягнення цієї мети, особливо в першому таймі, була оптимально підібрана і майже ідеально, з урахуванням нинішнього стану "Динамо" втілена в життя. Молоді гравці київського клубу всередині поля нічим не поступалися "бразильській діаспорі" гірників, серед якої, нагадаю, є й члени збірної пентакампіонів світу. До того ж, підопічні О.Хацкевича навіть намагалися (й не без успіху) застосовувати уже добряче забутий у їхньому виконанні пресинг,  мабуть, пам'ятаючи, як він прислужився кілька днів тому гравцям "Роми" у матчі проти уславленої "Барселони". Тиск на захист "Шахтаря" плюс неоковирний пас Хочолави й призвів до гола Шепелєва на 32 хвилині. До того у динамівців було ще декілька непоганих нагод для взяття воріт суперника, в той час як той почувався дещо не в своїй тарілці, позбавлений можливості вести звичну гру. Допомогли, якщо можна так сказати, підопічним Фонсеки самі динамівці, які, забивши гол, наче злякалися своєї сміливості й сильно  притиснулися до своїх воріт. Біля них стало гаряче; Патрік, Марлос і Ракицький з невеликим інтервалом реально загрожували воротам Бойка, однак змусити його капітулювати не змогли.

Дивно, але факт: у другому таймі роботи в голкіпера "Динамо" помітно поменшало, і заслуга в цьому, звичайно, його партнерів у полі. Швидко зрозумівши, що масовий відхід до власного карного  майданчика рано чи пізно закінчиться плачевно, кияни спробували створити активну протидію гірникам всередині поля. Це призвело до того, що Тайсон, Фред і їхні партнери позбулися плацдарму для розвитку своїх атакувальних акцій. Тому й, повертаючись до вже сказаного, Бойко почувався відносно спокійно, а темнуваті хмари над його воротами не те що обернулися малим дощем - не пролили й краплини. Варто відзначити ще одну, досить рідкісну особливість українського Ель класіко: воно обійшлося майже без скандальних ситуацій. Хочу сказати - в основний час, оскільки в додані практично бездоганним у цьому матчі арбітром Трухановим хвилини давній антагонізм між гравцями двох клубів виплеснувся назовні й призвів до спорадичних сутичок і вилучення Тайсона. Що цікаво - головний фігурант
"скандальної хроніки" матчів між  "Динамо" і "Шахтарем"-  Гармаш, -  не був до них причетний, оскільки перебував уже поза полем. Денис в цьому матчі не лише доволі ефективно виконував руйнівну роботу, а й, можна сказати, удосконалив свою манеру поведінки: нишком заваливши чи зачепивши рукою когось із суперників, він миттю перетворювався з футбольного хулігана на такого собі кота Леопольда ("давайте жити дружно") і цілком по-дружньому протягував збитому з ніг опоненту руку, допомагаючи тому підвестися.

Отже, Олександр Хацкевич має підстави для деякого задоволення: у трьох матчах з його командою нинішнього сезону "Шахтар" не забив жодного (!) гола. В  більш широкому аспекті можна (обережно) констатувати змужніння молодих гравців "Динамо" і їхню зрослу здатність протистояти тиску майстерного і досвідченого суперника. Цього рівня наразі, мабуть, замало, щоб з усіх сил пертися у Лігу чемпіонів і тішити там суперників своєю безпорадністю і гостинністю на рідному стадіоні, але достатньо для певних оптимістичних сподівань.

Ігор Дуда