Німеччина – Україна – 2:0
Найперше запитання: чи могла збірна України розраховувати на кращу долю? Судячи з першого тайму – могла. А виходячи з подій у другій половині – навряд. От якби тайми поміняти місцями, то тоді від гри наших футболістів залишилося б трохи краще враження, і вони навіть могли б постати у іпостасі своєрідних «футбольних мучеників» - ну, не щастить хлопцям, що тут вдієш…Недаремно напередодні найкращий друг братів Суркісів і нинішнього «Динамо» футбольний експерт В.Леоненко бажав нашим футболістам зіграти достойно і сподіватися на прихильність Фортуни. У матчі проти такого суперника, як збірна Німеччини, симпатія цієї пані зовсім незайва, однак вчора вона з самого початку матчу повернулася до нас сідницею. Вже на 19-й хвилині фол Ракицького обернувся точною верховою передачею Крооса і не менш точним ударом головою захисника Мустафі. Зрозуміло, розмірковувати про всілякі «якби» і «якщо» після гри – справа малопродуктивна, але уявімо, як склався б хід поєдинку, якби удари Коноплянки і Хачеріді досягли мети і якби Боатенг у якомусь незбагненному стрибку не виніс м’яч з лінії воріт. Такої кількості гольових моментів біля воріт німців, пригадується, не створила й за весь матч команда Аргентини на чолі з Мессі у фіналі Мундіалю-2014. Останні 10-12 хвилин першого тайму – головне, що можуть поставити собі в заслугу підопічні М.Фоменка. Виявилося, що всупереч думці того ж таки В.Леоненка, у нашої команди таки був план Б на випадок якщо німці заб’ють швидкий гол. Взаємодія Коноплянки, Сидорчука, Коваленка, Федецького, Ярмоленка в той відтинок матчу поставила перед захистом Бундестіму складні завдання і якби ( O mein Gott!) не фатальне невезіння в завершальній стадії, підсумок двобою міг би бути зовсім іншим.
Безумовно, вищий загальнокомандний та індивідуальний клас німців відчувався. Передусім – у постійному і методичному нагнітанні напруги біля воріт П’ятова, що нагадувало чи то натиск тевтонських лицарів у латах, чи наступ танкового клину панцергрупи Гудеріана. Висока культура пасу, здатність контролювати м’яч і за своїм бажанням змінювати темп та ритм гри, вміння використати найменшу нагоду, яку надає суперник – погодьтеся, протистояти такій команді нелегко. Якщо додати до цього ще й супернадійного голкіпера, то відшукати слабкі місця у механізмі Бундестіму видається вкрай непростим завданням. І Bundesmannschaft цілком законно є нині «uber alles» в усьому світі. До того ж, як не прикро це констатувати, у другому таймі гра нашої команди потьмянішала, втратила гостроту і атакуючу спрямованість. За таких умов неминуче додалося роботи голкіперу А.П’ятову, який ліквідував небезпечні випади Хедіри, Мюллера і Озіла. У діях наших хлопців ще задовго до закінчення матчу почала відчуватися якась безнадія, а коли перед фінальним свистком вони пішли вперед, оголивши тили, німці одразу ж покарали за таку необачність – удар Швайнштайгера після стрімкої контратаки і пасу Озіла поставив сумну крапку на наших надіях у цій грі. 0:2 – на превеликий сум всієї України і, зокрема, більшості місцевих футбольних провидців. Лише відомому акторові й педагогу В.Хім’яку, вдалося спрогнозувати різницю в голах на користь німців. Чи то завдяки акторському надчуттю, чи реалістичному передбаченню сценарію матчу.
У іншому матчі групи С збірна Польщі перемогла команду Північної Ірландії – 1:0. Саме з британцями Україна проведе наступну гру 16 червня.
Ігор Дуда
