«Зоря» - «Шахтар» - 0:2

Фінальні кубкові поєдинки далеко не завжди бувають видовищними, однак майже завжди відзначаються напругою. Воно й не дивно – надто високою є ціна помилки в них і надто високою є вартість самої гри, щоб дозволяти собі якісь авантюрні дії. Після «розвеселого» нещодавнього матчу чемпіонату, в якому «Зоря» перемогла «Шахтар» з рахунком 3:2 завдяки блискучому хет-трику А.Тотовицького, фінальний поєдинок у Львові очікувався з особливим інтересом. Він мав і особистісний, тренерський підтекст. Ю.Вернидуб не раз говорив, що мріє нарешті щось виграти в Україні, а Кубок був би досить вагомим «щось». Що стосується М.Луческу, то про його завершення роботи в «Шахтарі» повідомляється як про остаточно вирішене питання, отож йому теж хотілося поставити переможну крапку в своїй 12-річній українській епопеї.   Багато говорилося про невдало обране місце проведення фіналу й слід сказати, що привид нашої сумнозвісної тіньової економіки витав і над «Львів Ареною»: було продано, як повідомлялося, 4 тисячі квитків, а на трибунах була понад 21 тисяча глядачів. Хто сотворив цей фокус з цифрами – тепер розбиратися вже пізно, краще зробити висновки на майбутнє, врахувавши, що величенькі «залисини» на трибунах не надто підбадьорювали футболістів у матчі такого рангу. Видовищність гри була, загалом, під стать статусу поєдинку, тобто цілком підпорядкованою обережності та надійності, а от напруга практично зникла вже на 57-й хвилині, коли О.Гладкий, спритно розібравшись із захисниками «Зорі», забив свій  другий гол у матчі. Перший раз Олександр відзначився на 42-й хвилині, замкнувши головою верхову передачу Тайсона.   Коли рахунок став 2:0, «Шахтар» практично на «голому» класі й без зайвих хвилювань довів матч до перемоги. Показовою була поведінка Ю.Вернидуба: він не вимахував руками, не корчив гримаси, не вигукував щось, як звично, а дивився на те, що діється на полі втомлено-сумовитим поглядом. Його асистент Коваль взагалі відверто і солодко позіхав на лаві – зайве свідчення того, що ситуація була цілком зрозумілою, тобто безперспективною. Подібна атмосфера панувала і на трибунах. Зокрема, у ложі почесних гостей президент Прем’єр-ліги В.Генінсон і мер Львова А.Садовий вели зацікавлену розмову на вільну тему, зовсім абстрагувавшись від подій на полі. Якщо до цього додати, що атакуюча «виделка» луганчан, Петряк і Караваєв на своїх флангах не змогли створити нічого путнього, а Тотовицький, котрий вийшов на заміну, виглядав як мишка під мітлою, то результат матчу видасться цілком закономірним.   Ось тоді й пригадалося, що «Шахтар» таки дійшов до півфіналу Ліги Європи, здолавши по ходу турніру солідні за європейськими мірками клуби, а «Зоря» ще у кваліфікації поступилася доволі посередній «Легії». Клас є клас, а якщо він ще й підкріплений належним порядком на полі, то становище суперника суттєво ускладнюється, або ж стає зовсім безнадійним. Так і сталося у звітному матчі.

Ігор Дуда