Добре відомо, що злочинець-рецидивіст небезпечніший за того, хто вперше скоїв злочин. В той же час рецидивіста легше «вирахувати» - він має свій  «почерк», тобто характерні лише для нього прийоми вчинення злочину, які повторюються. Ця повторюваність нерідко  допомагає напасти на слід зловмисника.

Однак такі прийоми можуть бути характерними не лише для окремих індивідів. Вони притаманні й цілим державам, причому дуже великим. І тут немає навіть потреби детально вивчати «почерк», щоб встановити зловмисника – він на виду в усього світу і займає приблизно 1/5 його території. Він може змінювати назви – раніше звався СРСР, а тепер – Росія, однак «почерк» залишається тим же. Ось декілька історичних епізодів із його «досьє».

Грудень 1939. «Миролюбний» Радянський Союз зосередив декілька армій на кордоні з Фінляндією. І треба ж було такому статися: саме на цій ділянці фінам заманулося бабахнути по радянській території з гармати. Радянська пропаганда одразу ж залементувала про «угрозу городу Ленина». І щоб усунути цю страшну загрозу, а заразом – і щоб «освободить финский народ от эксплуататоров», Сталін кинув майже 2300 танків і 2400 літаків проти 30 фінських танків і 130 літаків. В результаті ліквідації «угрозы» 11% території Фінляндії опинилося у складі СРСР, який, як агресор, був виключений із Ліги Націй.

Червень 1941. На думку ряду істориків, напасти на СРСР гітлерівську Німеччину змусила величезна концентрація радянських військ на кордоні. Чимало фактів свідчать на користь цієї версії. Це зовсім не означає, що Гітлер був ангелом - просто одному агресору вдалося на декілька тижнів випередити другого. Якби він цього не зробив – радянська танкова лавина могла б накрити  Європу аж до Атлантики.  А на її плечах, знову ж таки – щоб  «освободить  народы от  эксплуататоров», туди прийшли б і «спеціальні органи» із великим досвідом боротьби з «классово чуждыми элементами».

Серпень 1945. СРСР, порушивши пакт про нейтралітет з Японією, силами трьох фронтів завдав удару по значно слабшій Квантунській армії. Результатом бойових дій стала анексія групи Курильських островів, повернення яких Японія домагається донині.

Серпень 1968. СРСР майже з усіма своїми васалами із Варшавського договору здійснив операцію «Дунай». За цією романтичною назвою крилося введення великого військового контингенту в Чехословаччину з метою ліквідації наслідків «Празької весни». Передували вторгненню місяці активної пропагандистської кампанії, яка, зокрема, включала інспіровані Кремлем виступи «здорових сил» КПЧ з проханням про військову допомогу задля «защиты социалистического строя».  Перед вторгненням, як ведеться – військові навчання Варшавського блоку з не менш романтичною назвою «Шумава» – на території ЧССР. Що було далі – добре відомо. Учасники тих подій досі згадують  адресовані їм вигуки пражан на вулицях: «Навіщо ви сюди прийшли?! Вас ніхто не кликав!»

Грудень 1979. Афганістан. Знову – введення «обмеженого контингенту військ». Знову – «по просьбе законного правительства». Знову – «для оказания бескорыстной интернациональной помощи» (стиль!). Знову – брехлива пропаганда про те, як наші солдати мирно розмовляють з афганцями і разом з ними садять дерева. А потім полетіли в Союз «чорні тюльпани»… «Оказание бескорыстной помощи» народу, який її не просив, коштувало «Стране советов» 15 тисяч лише загиблих і  безлічі проблем. Але хто в цій країні рахувався з людськими втратами?

Березень 2014. Україна. Крим. «Продолжение следует»?

Ігор Дуда