Україна - Іспанія: 1:0
Після такого матчу не мучишся тим, що довго не можеш заснути, а ще довго і з задоволенням згадуєш і переживаєш драматичні моменти. І для його описання зовсім не хочеться вдаватися до стандартних фраз на кшталт поліцейського протоколу (він вдарив, вони втекли, він підкрався, він збив, він обікрав…).
Тут мимоволі тягне на всілякі алегорії, метафори, алюзії, порівняння і ще на цілу купу стилістичних прийомів, здатних змалювати невимовну радість, яку може принести лише отой "копаний м'яч".
Можна так: знервований бик застиг, втупившись налитими кров'ю очима в тореадора. Він ніяк не міг зрозуміти, чому всі його потуги збити свого ворога з ніг, розтоптати, розчавити ні до чого не приводять. А рудоволосий (цікаво, чи є такі серед іспанців?) матадор вибрав слушну мить для блискавичного удару і вклав могутню тварину на пісок арени.
На нашу велику радість, матадором у цій сцені виступили не іспанці а биком - не українці.
Можна вкотре віддати належне жіночій інтуїції: викладачка одного з місцевих вишів на ім'я Ірина (прізвище з делікатності просила не називати), далеко не найпалкіша шанувальниця футболу, хоч і не зовсім точно передбачила результат, однак єдиною серед учасників нашого опитування (всі решта - чоловіки, які "з'їли зуби" на футбольних справах) спрогнозувала перемогу збірної України (2:1).
Можна згадати й приказку про велику хмару, з якої буває зовсім маленький дощик. Ураган атак Furia Roja на ворота нашої збірної, здавалося, ось-ось змете дощенту всі передігрові плани і тренерські установки, але врешті-решт обернувся вітерцем помірної сили, що не завдав жодної шкоди - не в останню чергу тому, що волею не знаю чого - випадку, збігу обставин, того ж клятого коронавірусу - на останньому рубежі оборони збірної України вчора був Георгій Бущан. Дебютант команди наче заповзявся стягнути з футбольної долі всі борги, які назбиралися за попередні матчі з Францією і Німеччиною, й став нездоланною перешкодою для усіх цих Фаті, Траоре, Родріго, Рамоса, Торреса, сумарна вартість котрих сягає божевільних цифр.
Можна пригадати ще одне прислів'я - про нещастя, яке допомагає тоді, коли не було щастя. Зубков, Макаренко, Забарний, Шапаренко, той же Бущан - всі вони з'явилися в основному складі лише через хвороби, травми і дискваліфікацію гравців, які до вчорашнього дня вважалися основними. А тепер? Сам А.Шевченко з втомленою усмішкою зазначив після матчу, що він уже й не знає, кого вважати основою. Дивлячись, як цементував середню ланку і вміло протистояв гравцям з іспанських і англійських топ-клубів представник бельгійського "Кортрейка" Макаренко, як майстерним дриблінгом "вбивав" час у завершальні хвилини Шапаренко (котрий, здається, значно додав у "Динамо" завдяки М.Луческу), як блискавичними фінтами, "наче" дитину, обіграв чемпіона світу і Європи Наваса Зубков, як чіпко діяв у власному штрафному майданчику Забарний, виникає думка, що проблема резерву команди не буде для А.Шевченка надто болючою. На відео, яке перед грою гуляло у соцмережах, виникала думка, що у стосунках з підопічними коуч збірної дотримується стилю армійської "дідівщини" ("Послушай, сынок…), але, напевно, наставник краще знає, як достукатися до голів і сердець своїх гравців.
А вінець всіх вчорашніх трудів, виявленої терплячості, переживань - гол внаслідок строго вертикальної комбінації Бущан-Караваєв-Ярмоленко-Циганков. Вочевидь, саме таким чином можна взяти іспанського бика за роги, адже змагатися з ними у володінні м'ячем, техніці - справа завідомо програшна. Ще одна інформація для роздумів футбольних теоретиків: чи є володіння м'ячем самоціллю? І чого воно в кінцевому підсумку варте, якщо не дає результату.
Зрозуміло, поразка в Києві аж ніяк не входила у плани іспанців - демонічний вираз обличчя бородатого С. Рамоса, який щосили рвався до воріт і вів за собою своїх "компаньєрос" був зайвим свідченням цього. Зрозуміло також, що за всіма футбольними канонами збірна Іспанії сильніша за нашу команду. І дай їм зіграти… матчів п'ять поспіль, результат передбачати не дуже весело. Але вчора… вчора українські футболісти, що називається, поклали душу і тіло за перемогу.
Тому й вирішили футбольні боги, що вона повинна бути нашою. Українською.
