"Динамо" - "Лугано" - 1:1
"Гент" - "Олександрія" - 2:1
Ех, краще б Циганков не зрівнював рахунок за лічені секунди до закінчення гри. Віктор, можливо, капнув невеличку краплинку бальзаму на душі відомого журналіста, представника Нацради з питань радіо і телебачення області Михайла Зубика і палкого любителя шахів Леоніда, які передбачили саме такий підсумок матчу, але водночас до відчуття злості додав ще й нотку прикрості. Справді, це ж знайшли в кого не виграти в рідних стінах...
Наскільки я захоплювався у 1987-1988 рр. Михайличенком - футболістом (півфінал Євро-1988 СРСР-Італія був його справжнім бенефісом), настільки зараз відчуваю оту саму суміш прикрості й злості через його повну безпорадність як тренера. Вже й, напевно, важкувато буде відшукати якесь нове фото для матеріалу, яке б не зображало його із схиленою головою або нею ж, охопленою руками - звичними позами людини, у якої все летить шкереберть. Є від чого: це, здається, перший випадок, коли "Динамо" не вдалося вийти з абсолютно посередньої групи Ліги Європи. Навіть у сезоні 2010/2011рр., коли суперниками киян були приблизно схожі за рівнем гри з нинішніми молдовський "Шериф", БАТЕ з Білорусі та голландський AZ, динамівці хоч і набрали лише очко у матчах з "Шерифом" (0:0, 0:2) і зіграли вдома 2:2 з БАТЕ, все ж зуміли посісти перше місце, вигравши решту матчів.
Для швейцарського клубу результат матчу не означав нічого - на їхнє "законне" останнє місце не могло посягнути навіть "Динамо". Проте гості вирішили діяти за принципом "І сам не "гам", і другому не дам" (взагалі, трохи дивна скупість як для представників країни із славнозвісним сиром). Щоб вже зовсім "сам не гам", то ні - під завісу першого тайму гостям, мабуть, набридли анемічні спроби господарів вразити їхні ворота, і вони вирішили наглядно показати як це робиться. Зробити це, як з'ясувалося, було дуже легко, адже безтурботність і загальмованість захисту "Динамо" нікуди не поділися, а лише чекали свого часу. Прохід швейцарця флангом (практично без опору з боку киян), навіс і - удар головою в кут воріт, тез виконаний майже як на тренуванні, без суттєвих заперечень з боку захисників "Динамо". Вже традиційну для себе властивість пропускати на самому початку матчів динамівці доповнили іншою, не менш "приємною" - дати супернику забити "у роздягальню". А ще протягом усієї першої половини Бесєдін наче заповзявся доводити, чому його навіть у нинішньому "Динамо" випускають не завжди і не від хорошого життя. І що за часів Лобановського він, найімовірніше, "грів" би лаву запасних у... дублі. Артему двічі після ідеально зручних флангових передач Циганкова і Миколенка залишалося лише зграбно підставити ногу під м'яч, однак обидва рази це виявилося для нього непосильним завданням.
У другому таймі малюнок гри на змінився: "Динамо" намагалося щось витиснути зі своєї переваги, "Лугано" ж доволі спокійно, без жодних ознак паніки відбивалося. Нерідко в центрі уваги опинявся Буяльський, причому своєрідним чином: спершу сам завдав удару із зручної позиції, але йому забракло точності, а потім Циганков щосили, по-дружньому, садонув йому м'ячем у спину (чи, може, й нижче). А ще одного разу той же Бесєдін міг замкнути верхову передачу і головою, і грудьми, але в підсумку м'яч знову благополучно розминувся з воротами "Лугано". По мірі того, як гра наближалася до безславного для "Динамо" закінчення, ставало все більш очевидним, що команда не стільки грає, скільки виконує на полі якусь осоружну роботу, яка не приносить гравцям ні задоволення, ні, тим більше, радості. Вболівальникам, відповідно, теж.
Щоб не виступати у одноосібній ролі обвинувача, наведу думки авторитетних у футбольному світі людей:
Йожеф Сабо, футбольний експерт: «Кияни провалилися. У «Динамо» є футболісти, але немає команди. Майстерність гравців на дуже низькому рівні. Так, вони тиснули суперника, закидали м'яч - і що далі? Абсолютно нічого. Я не побачив стилю гри «Динамо»: флангових проходів, забігань, передач на випередження. Все поставлено на дуже низькому рівні. Кому ми програли групу? Сором ..."
Артем Франков, журналіст: "Михайличенко сам повинен запитати себе: чи впорався я з завданням (відповідь очевидна), після чого задати наступне питання: чи впевнений я, що весняний збір, звільнений спільними зусиллями від необхідності готуватися до єврокубків, призведе до якихось змін на краще. Після цього він має визнати жах цієї частини сезону, пояснити господарям клубу (а бажано, ще й нам), де і як він помилявся як спортивний директор, і де і як він помилився в ролі головного тренера"
Владислав Ващук, екс-футболіст "Динамо": "Чи варто чекати перебудови в команді після зимової перерви? Ні. Думаю, що після зимової паузи в «Динамо» нічого не зміниться. Все залишиться, як є зараз".
Від "Олександрії" в Генті, як і загалом в турнірі, особливих подвигів ніхто не очікував. І в заслугу команді В.Шарана можна поставити хоча б те, що в жодному матчі вона не зганьбилася, не віддала себе на милість досвідченішим і більш класним суперникам, а, наскільки могла, намагалася запропонувати якусь свою контргру. У Бельгії два голи Депуатра (обидва - з передач нашого Романа Безуса) на початку практично вбили будь-яку інтригу в матчі, однак у другому таймі Мірошниченко потужним ударом здалеку скоротив відставання, після чого гра (принаймні за цифровими показниками) перейшла під контроль "Олександрії" (8:2 - за кутовими, 7:4 - за ударами по воротах). Звичайно, можна сказати, що впевнений у собі "Гент" дозволив такий перебіг матчу, але все ж наполегливе прагнення гравців українського клубу зберегти своє обличчя викликає повагу. "Олександрія" - остання в групі, й тут же виникає думка просто таки з "мазохістською" ноткою: справедливо було б, якби й "Динамо" "запечатало" цей жахливий для себе рік навіть не третім, а ще ганебнішим четвертим місцем у групі. Якщо пригадати хід турніру, то до цього було не так вже й далеко...
Ігор Дуда
