Можливо, так зійшлися зірки на небі, чи суперники попалися на так щоб дуже, чи банально пощастило, але обоє наших представників у Лізі Європи вчора витиснули максимум з мінімуму можливостей.
Апетит, як відомо, приходить під час їди, і тепер уже можна й пожалкувати, що в попередньому турі полтавчани так по-дурному віддали в доданий час перемогу "Спортингу" - дивись, якби втримали мінімальний рахунок на свою користь, тепер мали б навіть не такі вже й примарні шанси на вихід з групи. Але усілякі "якби" - це радше з царини нереальних чи малореальних мрій. Найбільш реальна ж зараз для "Ворскли" - не посісти останнє місце. Після візиту до Баку вона набула видимих обрисів. Звісно, "Карабах" - не бозна який гранд, та все ж має досвід виступів минулого сезону в Лізі чемпіонів, де підклав величеньку свиню самому мадридському "Атлетіко", двічі зігравши внічию. Гра, як і можна була передбачити, пройшла за ініціативи господарів, але гості вперто відбивалися, без очевидних помилок зіграли у захисті, а коли трапилася нагода... Дальній постріл Кулача на початку другого тайму можна назвати експромтом, інтуїтивним рішенням, ударом "на авось", але в будь-якому випадку він застав голкіпера "Карабаха" зненацька. Чимось цей гол нагадав результативний удар незабутнього Андрія Баля в матчі Мундіалю-1982 СРСР-Бразилія. Тільки тоді нашим так і не вдалося втримати перевагу, а вчора футболісти "Ворскли" витримали нехай і не дуже майстровитий, та все ж наполегливий тиск господарів. Шкода, що хиби у власній грі не дали змоги завершити хоча б одну з контратак, можливостей для яких суперник надав чимало, особливо ближче до завершення гри.
"Динамо" у Ренні звично зробило ставку на контратаки, і вже перша з них на початку могла принести успіх, але Морозюк щосили "стрельнув" з кількох метрів у поперечину. Як зізнався потім Микола, він ще хвилин 15 не міг повірити, що не забив. Та все ж надто довго гола чекати не довелося: чергова стрімка контратака киян на 21 хв., здавалося, завершиться нічим, коли Гармаш махнув ногою повз м'яч. Але досада з цього приводу тривала недовго - вже за мить Кендзьора потужним ударом здалеку увігнав шкіряну куля під поперечину. Дещо збентежені французи на якийсь час пригальмували свої атаки, однак під завісу тайму знову "розгулялися" на половині гостей. Це, врешті-решт, принесло результат. Ряд похибок ("брудний" підкат Кадара, французькі "диверсанти", які проникли у вишикувану динамівцями стінку, ляп імені Бойка) дали змогу господарям ударом зі штрафного вирівняти становище.
В другому таймі "Ренн", за енергійної підтримки трибун, рушив вперед, змусивши оборонну ланку й півзахист киян працювати в поті чола. Не обійшлося без помилок, прикрих обрізок, а в одному з епізодів Бурда підстрахував Бойка, коли м'яч, здавалося, летів у наші ворота. І хоча справді небезпечних моментів було не надто багато, але вилучення Шепелєва на 82 хв., здавалося, дало "червоно-чорним" додаткові шанси. Вони пішли в рішучий наступ і... потрапили в полон (ех, всипав би їм за таке їхній уславлений співвітчизник Наполеон). Чи не єдина за увесь тайм переконлива вилазка динамівців завершилася пасом Че Че на Буяльського, який не без витонченості перекинув м'яч через голкіпера "Ренна" і - надіслав віртуальний "Salut!" з Франції редактору газети "Свобода" Віктору Уніяту, котрий точно спрогнозував результат поєдинку.
