Вчорашня п'ятниця видалася сонячною і помірно теплою, наповненою елегією жовтавої осені. І цей настрій ще більше підсилювався словами шани і подяки вчителям, які лунали і з екрана телевізора, і просто на міській вулиці. 

Проходячи отакою тихою вуличкою, побачив зграйку школярів 8-9 класу, які, можливо, щойно привітали зі святом свою класну керівничку, а тепер вирішили подихати на перерві свіжим повітрям і погрітися на осінньому сонечку. Група зібралася за якоюсь закинутою будівлею; я почав спускатися вниз сходами, і тут до моїх вух долинули трохи "зламані"  хлопчачі й ніжні дівочі голоси:

- Та пішла ти на..... коза!

- Пішов сам на...!

Заткнись, бл...с...

-Блін, прєкращайте, на...!

Всьо, харош, бл....!

І так далі в тому ж дусі. Коли я вже відійшов на певну відстань, поважна дискусія з використанням "ідіоматичних висловів, що не піддаються перекладу", очевидно, спалахнули з новою силою - принаймні так можна було судити зі звуків, що нагадували гризню в псячій зграї...

Інстинктивно одразу хочеться звинувачувати ("То все батьки винні - не приділяють уваги дітям", "То все вчителі - формально ставляться до виховної роботи"). Хоча, швидше за все, винна сама атмосфера в суспільстві: брутальна, цинічна, сповнена зневаги до ближнього. Підлітки це відчувають і розглядають як єдино прийнятну норму поведінки і самоутвердження. В їхньому уявленні це -"Круто!" (ненавиджу це слово, особливо коли його вживають колеги-журналісти, хоча й маю свою думку про їхній рівень). Якщо  поважні депутати Верховної Ради привселюдно криють матом один одного і журналістів, то це означає, що такий стиль поводження цілком узаконений. І суспільство може і навіть повинно копіювати манери своїх достойних обранців.

Як же, бл.... це все набридло - хоч вуха затикай на вулиці...

Ігор Дуда