Рік, що минає, видався неоднозначним для українського футболу. Песиміст міг би виокремити і падіння глядацького інтересу, і фінансову прірву, над якою буквально зависла нога багатьох наших клубів, і непоодинокі випадки безчинств на трибунах, і «договорняки», і зниження загального рівня вітчизняного футболу… Та, попри це, 2015-й запам’ятається і подіями, які гріють душу вболівальника і вселяють надію на те, що не все так погано в нашому футбольному домі.
Ось головні з них:
1. Вихід збірної України у фінальну частину Євро-2016. Нехай зі скрипом, нехай і з не завжди переконливою грою, але команда М.Фоменка таки змогла виконати поставлене перед нею завдання. Прикра невдача у домашньому матчі кваліфікації з Іспанією (0:1) не вибила українців з колії, і в поєдинках плей-офф зі Словенією наша команда виявила волю до перемоги і психологічну стійкість, що особливо проявилася у матчі-відповіді у Любляні, де господарі вдалися до відверто брудних методів досягнення результату. Тепер очікуємо від збірної України гідного виступу наступного літа на стадіонах Франції. Підстави для надій у нас є і не такі вже й ефемерні.
2. Вихід «Динамо» у плей-офф Ліги чемпіонів. Підопічні С.Реброва вразили футбольну Україну (і, напевно, Європу теж) тоді, коли від них цього мало хто очікував – у виїзній грі з «Порту». Вона вдалася динамівцям, можна сказати, на 100%. На стадіоні «Дракон» на місцевих футбольних «драконів» знайшовся український Геракл, сила якого того конкретного вечора виявилася для господарів нездоланною. Наставник «Порту» і португальська преса тепер можуть скільки завгодно говорити, що це був не стільки виграш «Динамо», скільки їхня поразка, але у плей-офф гратимуть кияни. Вперше з 1999 року.
3. Вихід «Дніпра» в фінал Ліги Європи. З кожним новим суперником на черговій стадії турніру виникала занепадницька думка: «Все, цього разу дніпрянам вже «гаплик». Але команда М. Маркевича послідовно усунула зі своєї дороги далеко не заштатні «Олімпіакос», «Аякс», «Брюгге». Перед півфінальним двобоєм з «Наполі» багатьом теж здавалося, що на цьому шлях Коноплянки і компанії у турнірі обірветься. Але бойовий дух плюс раціональна тактика плюс деяке сприяння фортуни зробили переможцем напруженої дуелі клуб з Дніпропетровська (1:1, 1:0). На фінал із «Севільєю» пороху, на жаль, не вистачило (2:3), але український клуб боровся гідно, чим заслужив повагу футбольної Європи. Шкода, що це досягнення, здається, не стало стимулом для подальшого прогресу команди, а межею, за якою почався її спад. Дуже шкода. Не настільки Україна багата на конкурентоздатні у Європі клуби, щоб отак легковажно втрачати їх.
4. Перехід Є.Коноплянки у «Севілью». Епопея з трансфером головної «зірки» «Дніпра» тяглася доволі довго і подеколи навіть набувала ознак посереднього детективу: сьогодні українець обідає у Мадриді в товаристві представників «Атлетико», а завтра проходить медобстеження у лондонській клініці з прицілом на підписання угоди з «Тоттенхемом». Врешті-решт, Євген одяг футболку «Севільї». Наразі це видається правильним вибором – українець поступово завойовує місце в основі, встиг відзначитися кількома голами і результативними передачами і є на сьогодні, згідно з повідомленнями, найдорожчим гравцем клубу. Вельми доречна інформація з огляду на те, що футбольні плани Коноплянки сягають за межі Севільї.
