Хоча в Україні діє Закон «Про заборону ігрового бізнесу», це не означає, що він зник раз і назавжди. Насправді ж відбулася лише зміна вивіски, а ігрові автомати з вулиць перекочували під прикриття так званих інтерактивних клубів. Наш обласний центр – не виняток. Отож у кожного підлітка, а власне про цю категорію йтиме мова у даній публікації, є усі шанси потрапити на гачок ігроманії і захворіти на одну з найпоширеніших та тайпідступніших хвороб сучасності – лудоманію. Це захворювання належить до психічних розладів, які можуть призвести до катастрофічних і безповоротних наслідків. Адже нерідко людина єдиним виходом із скрутної ситуації, що її спричинила ігроманія, бачить самогубство.
Особливу тривогу викликає той факт, що понад 50 відсотків постійних клієнтів ігрових клубів є підлітки. Діти по декілька годин на день просиджують у цих сумнівних закладах і просаджують батьківські гроші або ж узагалі – вкрадені. Що змушує їх до цього? Хто ризикує стати залежним від азартних ігор? На ці та інші запитання відповідає практикуючий психолог Світлана Грігель.
Не втрачайте відчуття реальності
Азартні ігри приваблюють дітей можливістю поринути у світ, позбавлений буденності, повсякденних навантажень, страхів, переживань... Реальність видається їм сірою і важкою. А в ігровому залі вони почувають себе наче у райдужному казковому світі: теплому, затишному, комфортному. Тут завжди можна відчути екстрім, гострий драйв перемоги. Навіть поразка, і та сприймається по-особливому. Пристрасть до ігроманії починається із звичайного інтересу, який непомітно і дуже швидко переростає у залежність.
Схильність до лудоманії може закладатися ще у ранньому дитинстві, якщо дитина звикає до дорослих, які грають у карти на гроші. Або раптово, якщо вона стає свідком чи можливо навіть випадковим власником великого виграшу.
Тому батьки повинні постійно цікавитися життям своєї дитини, її моральним і душевним станом. Якщо дитина стала дратівливою, втомленою, пасивною, байдужою до подій у сім’ї та навколишнього світу, треба бити на сполох, аби своєчасно вирвати дитину з лабет небезпечного захворювання ігроманією. Треба завжди мати на увазі, що ризик стати залежним від азартних ігор посилюється через проблеми у сім’ї, особливості характеру та вплив рідних, близьких і друзів.
Треба також мати на увазі, що ігроманія особливо небезпечна для людської, а тим паче для дитячої свідомості. Адже свідомість хворої людини зазнає негативних змін. Окрім потягу до постійної гри, у неї зникають усі інші цінності. Вона впадає у так званий ігровий транс. Це виявляється у порушенні сну, апетиту, ослабленні волі. Людина боїться залишитися сам на сам зі своїм патологічним бажанням знову і знову відчувати драйв азартних ігор. Тому знову повертається туди, де можна задовольнити своє бажання – в ігровий клуб. Причому іде туди не з порожніми руками. Зачасту ігроманія, яка потребує постійних грошових ресурсів, приводить «гравців» на лаву підсудних. Тому дуже важливо своєчасно діагностувати ігрову залежність і допомогти її подолати.
Не програй життя!
Власне під таким гаслом у приміщенні ЗОШ №24 відбувся «круглий стіл», організований Тернопільською обласною організацією «Фонд соціально-економічних ініціатив», який очолює відома громадська діячка та науковець Леся Колінець. У заході взяли участь представник інформаційно методичного центру міського управління освіти і науки Зіновій Личук, головний спеціаліст відділу соціально-правового захисту служби у справах неповнолітніх та дітей Катерина Романова, психологи та педагоги тернопільських шкіл, а також учні старших класів.
Леся Колінець зокрема зазначила, що його метою є попередження розвитку ігроманії серед дітей та підлітків, оскільки ця категорія суспільства є найбільш вразливою і найлегше піддається негативному впливу. Також повідомила, що саме цей «круглий стіл» є початком довготривалої акії під назвою « Не програй життя!». У рамках акції буде проведено цілий ряд інших профілактичних заходів, у тому числі зустрічей з школярами, студентами, випускатимуться матеріали, які роз’яснюватимуть небезпечність ігроманії і зменшуватимуть потяг молоді до азартних ігор.
Про небезпеку ігроманії говорили також Зіновій Личук, Катерина Романова. Тетяна Придача та Олександра Ніздрань. Шкільні психологи теж не залишилися осторонь обговорення цієї важливої теми. Вони розповіли, з якими проблемами доводиться стикатися у повсякденній психологічній практиці в плані налагодження контакту з батьками дітей, які мають проблеми з навчанням та шкільною дисципліною. Адже саме вони найбільш схильні піддаватися впливу негативних явищ, у тому числі ігроманії. Отож, головне завдання школи та громадськості, не дати їм можливості скотитися у прірву залежності від цього небезпечного заняття. А тим, хто опинився на межі, допомогти позбавитися примарних ілюзій шляхом азартних ігор вирішити наболілу проблему, поліпшити своє матеріальне становище чи просто вгамувати потребу у гострих емоційних переживаннях.
Опитування
Пані Марія, пенсіонерка:
- До азартних ігор ставлюся дуже негативно. То наша велика біда і з нею треба боротися. Тому що молоді люди, шукаючи легкої наживи, абсолютно не задумуються над наслідками. У результаті страждають не лише самі, а й їхні рідні, бо дуже часто ці ігри призводять до великих матеріальних втрат і навіть до тюрми. Щоб грати, треба мати за що, тому і крадуть. А іншим батьки висилають з-за кордону і вони не знають, де їх подіти. Дуже добре, що вже нема тих ігрових автоматів на вулицях. Ще б забрали з міста ігрові клуби.
Борис Клебанюк, інженер-електрик:
- Азартних ігор не визнаю. Коли на вулицях міста ще стояли ігрові автомати, на власні очі бачив, як бабуся років 60-ти «спустила» за півгодини цілу пенсію. Мій колєга теж потрапив у залежність від ігрових автоматів. Він якщо хоча б раз на день не пограв, у нього починалася «ломка», як в наркомана. А ще як випив сто грам, то міг програти пів зарплати. Так, інколи люди виграють, але не задумуються над тим, скільки втратили до того. Вони отримують задоволення від одноразової удачі, а потім «підсідають» на ті ігри конкретно, - програють все, що можна. Особливо це стосується молодих людей, у яких психіка не достатньо міцна.
Марія, студентка ТНЕУ:
- Я живу у передмісті Тернополя, а по- сусідству живе один чоловік, який разом з батьком мав дуже великий бізнес і був досить заможною людиною. Але він мав велику залежність від азартних ігор. Перший раз він зіграв на велику суму (це було у Києві) і програв два мільйони гривень. Тому змушений був продати три будинки і усі автомобілі, які були у нього. Коли він розрахувався з боргами, батько наполіг, щоб він відновив свій бізнес. Він запевнив своїх компаньйонів, що з ігроманією «зав’язав», тому усе буде добре. Зібрали стартовий капітал – 300 тисяч євро. Поїхав він у Німеччину і знову програв усі ці гроші. Після цього він у Тернополі не з’являється. І такі випадки непоодинокі. Тому треба дуже добре подумати, перед тим, як втягуватися в азартні ігри. Це добром не закінчується.
Максим Козар, десятикласник:
- Я граю в комп’ютерні ігри з чотирьох років, але вони мене не затягують, бо треба в усьому знати міру. Дехто як засідає за комп’ютер, то забуває про все на світі. То вже залежність. Мені вона не загрожує. Але маю знайомих, які уже втягнулися в ці ігри. Вони дуже мало спілкуються з друзями, не мають якихось цікавих захоплень, як їхні ровесники. На ігрових автоматах ніколи не грав, не хочу і іншим не раджу.
Володя, СЗОШ № 5:
- Я дуже люблю комп’ютерні ігри, але стараюся ними не зловживати. У вихідні можу пограти дві-три години, а у будні тільки півгодини, бо треба вчити уроки. А ще хочеться поспілкуватися з друзями, зайнятися спортом...Ігрові автомати мені не подобаються, бо це дуже дорого і не цікаво. Раджу всім більше часу читати книжкки, гуляти з друзями, а не сидіти за комп’ютером.
Чи є у вас ігрова залежність?
Аби отримати відповідь, пропонуємо відповісти на запитання запропонованої анкети.
- Як часто ви берете участь у грі і чи часто здобуваєте гроші на гру?
- Ви часто граєте на великі суми?
- Ви граєте упродовж тривалішого часу, аніж мали намір до відвідання казино чи залу ігрових автоматів?
- У вас виникає бажання збільшити частоту або розмір ставок, щоб досягти азартного збудження?
- Ви відчуваєте занепокоєння, дратівливість або лють, якщо гра зривається?
- Ви «полюєте» за виграшем: наприклад, берете гроші в борг, щоб відігратися?
- Ви робите неодноразові спроби скоротити ставки або взагалі вийти з гри?
- Ви граєте частіше в кризових ситуаціях (наприклад, коли є проблеми в школі, на роботі)?
- Ви продовжуєте грати, не дивлячись на борги, що зростають, або проблеми іншого характеру (соціальні, професійні)?
- Заради гри ви приносите в жертву важливі професійні або розважальні заходи, які мали для вас раніше важливе значення?
Якщо ви відповіли ствердно хоча б на чотири із десяти запитань, у вас є ігрова залежність, якої потрібно негайно позбутися.
Любов ГАДОМСЬКА, газета «Тернопіль вечірній»
