11 грудня завершилася одна із найбільших джазових подій року – XVІ міжнародний джазовий фестиваль «Jazz Bez». Цього разу він охопив 10 українських та 7 польських міст. У Тернополі фестиваль проходив у перші дні першого місяця зими – 2-4 грудня. У нашому місті «Jazz Bez» відбувся в одинадцяте, оскільки Тернопіль приєднався до фестивалю у 2005 році. Це був один із найвдаліших фестивалів, як за змістом, так і за відвідуваністю.
Упродовж трьох днів на сцену тернопільського драмтеатру виходили виконавці, які дивували публіку. Про два перші дні ми вже писали. Варто згадати і завершення цьогорічного фестивалю. На останок організатори приберегли чи не найцікавіше. Це був день вокалу у джазі. У першому відділенні виступив польський вокаліст Гжегож Карнас. В Україні він виступає не вперше, а от у Тернополі був перший раз. Спільно з львівським барабанщиком Ігорем Гнидиним він сформував квартет, до якого увійшов ще польський контрабасист Маріуш Прасьнєвкі та українська піаністка Анастасія Литвинюк.
- З Маріушем я познайомився під час лекції для студентів, - розповів Гжегож Карнас. – Мені дуже сподобався його «танець» з контрабасом. З Ігорем я вже декілька разів грав у проектах, і зрозумів, що він видатний музикант - один з кращих в Україні. Він запропонував зіграти з Анастасією. Я сказав гаразд, я довіряю тобі, але був нюанс - вона його дружина. Та виявилося, що вона прекрасний музикант і чудово доповнює наш проект. Ми грали мою музику, старі композиції в новому аранжуванні. Я люблю зміни, тому ми зіграємо ще декілька концертів, а потім може знову зустрінемось, я маю засумувати за ними. У Тернополі я вперше, і це справжня пригода - побувати на Західній Україні. Мені сподобалася тутешня їжа, красиве місто і розмови з місцевими про те, що об’єднує і роз’єднує українців та поляків.
У другому відділенні на глядачів чекало одразу декілька сюрпризів. Це був жіночий колектив, кожна учасниця якого представляла іншу країну – «Sisters in Jazz». Афро-американка Каміль Турман грала не тільки на саксафоні, а й на флейті і чудово співала. Полька Ізабелла Ефенберг, яка живе у Нюрнбергу познайомила слухачів із рідкісними інструментами: віброфоном та еррей мбірою – африканським фортепіано. А японка Наоко Саката, яка живе у Швеції, підкорила зал своєю грою на роялі. Особливо запам’яталася її власна композиція, присвячена цунамі у Японії.
- Наша група була сформована два роки тому, - розповіла барабанщиця Дорота Пьотровська з Польщі. - Нас об’єднала подруга, яка грає на саксофоні, але вона не могла бути з нами, оскільки в цей час перебуває на іншому фестивалі. Започаткували гурт Наоко з Японії, Ізабель з Польщі, яка живе в Німеччині та Дорота з Польщі. Пізніше до нас приєдналася Каміль з Нью-Йорка та Федеріка з Італії. Ми всі з різних країн і зазвичай спілкуємося по електронній пошті: надсилаємо одна одній приблизно за місяць до концерту музику, кожен індивідуально її опрацьовує, відіграє, і за день до концерту збираємось і програємо всю програму. Насправді, це важко, але оскільки ми розуміємо одна одну без слів, нам це вдається легко. Кожна з нас творить музику, і кожна буде грати свій твір, особливо Каміла, оскільки вона сьогодні з нами в складі вперше. Кожна з нас представляє різну культуру, різне сприйняття музики, і ми представимо поєднання наших культур, нашої музики, ми виразимо наш внутрішній світ у цих композиціях. Після завершення концерту до дівчат, які забирали інструменти зі сцени, вишукувалася черга із бажаючих сфотографуватися та поспілкуватися. А ті, кому джазу було ще замало, могли послухати учасників третього дня фестивалю під час традиційного джем-сейшену у «Козі».
Ольга Трач Фото Kurt Lee
