Скільки не було за 23 роки незалежності України усіляких протестних виступів (навіть дві революції), але система соціально-політичного устрою, а головне – норов і звички «власть придєржащих» практично не зазнають змін.

І у спокійні часи, і після бурхливих (і крикливих на весь світ) пертурбацій незмінною і непорушною залишається влада правлячої номенклатури – дивне й аномальне явище для країни, яка за першої-ліпшої нагоди декларує свою «європейськість». Наче є якась невидима й нездоланна перемичка між верхнім і нижнім поверхами суспільства: вдалося тобі усіма правдами і неправдами пролізти  крізь неї – і ти у когорті «обраних» з усіма її приємними атрибутами. Ну, а не вдалося – продовжуй борсатися у багні сутерину. Єдина, суто українська втіха – таких, як ти, там багато.

Безумовно,  номенклатура неоднорідна і різнолика; іноді вона спроможна створити у простолюду враження міжусобного конфлікту, ба навіть більше – запеклої боротьби всередині себе (ну звісно ж, в інтересах отого ж простолюду!), але…все закінчується дружнім чаркуванням у барі парламенту, спільним виїздом на полювання  або ж партією-другою в більярд. Є підстави вважати, що й нові вибори до ВР, попри декларовану потребу в «нових обличчях і нових ідеях» мало що змінять – система ж бо, навіть після Революції гідності, після «Пливе кача по Тисині», після свічок біля портретів Небесної сотні, зрештою, після сотень жертв героїв-подвижників у боротьбі з московсько-бандитськими зграями на сході, залишається тією ж, тобто спрямованою на самозбереження і самовідтворення. Зайве свідчення цього – дивовижна безпомічність нової влади у перші дні скинення режиму Януковича, коли жоден (жоден!) із опорних стовпів його режиму не був не те що не покараний, а й навіть не відбувся хоча б переляком середнього ступеню. І це попри те, що багато хто  з них стояли біля витоків антидержавницьких проявів на сході. І стояли зовсім не в ролі сторонніх спостерігачів. Ну як тут не повірити, як мінімум, у таку собі дружню домовленість. Ті, що «нагорі» - передусім,  ділки, бізнесмени, ладні, при потребі, домовлятися хоча б із чортом  з рогами – лише б це давало зиск. Розбіжності з режимом «данєцкіх» вони схильні розглядати як такий собі спір між двома акціонерними компаніями, одна з яких зазнала краху, однак на підставі попередніх ділових взаємовідносин може розраховувати на лояльність і поблажливість з боку тих, хто нині опинився «на коні».  Вони, напевно, залюбки домовилися б і з «проффесором», який накивав п’ятами, та от некерована ланцюгова реакція подій на  Майдані стали на заваді. Але номенклатура живуча. Вона знає способи, як цю реакцію заглушити, спрямувати її струмінь в інший, безпечніший бік, а відтак – і нейтралізувати. Чи вдасться це їй навіть нині, в умовах смертельної небезпеки для держави, коли загострюються інстинкти і ота перемичка між суспільними поверхами може бути й зруйнованою? Судячи з гризні за місця у передвиборчих списках, яка почалася, і пов’язаних з нею інтриг – цілком може вдатися.

Ігор Дуда