Технічний прогрес завжди мав властивість дивувати і навіть лякати незвиклих до нього людей.
Досить було якомусь іспанському конкістадору, сидячи на коні, бабахнути з мушкета, як тубільні мешканці відкритих ним островів або кидалися навтьоки, або ж падати ниць перед, як їм уявлялося, божественною істотою. Та що там казати про дикунів епохи Колумба - я сам ще декілька десятків років тому зачудовано дивився на звичайну кулькову ручку. Ну, а вже фотоапарат Polaroid, з якого вилазило майже одразу готове фото, видавався просто-таки вершиною техніки.
"І що то вони з тим світлом понавиробляли - звернулася увечері до мене сусідка, яка вигулювала грайливого кучерявого песика, - світить і вночі, і вдень. То ж тепер, певно, стільки грошей будуть з нас брати за то...". Заходжу в під'їзд і бачу результати трудів електриків з рідного ЖЕКу. Найперше - купки сміття (ну, не їм же самим прибирати його після їхньої роботи). А далі маю можливість оцінити зрослу цивілізацію цілого під'їзду. Замість допотопних лампочок, що забезпечували освітлення на поверхах, і які частенько перегорали, або ж їх полюбляла відкрутити чиясь спритна рука, усі поверхи тепер освітлюються, наскільки я зрозумів, лампами постійного світла, вкритими солідними на вигляд і доволі чистими плафонами. Світло стало яскравішим і тепер менше шансів, втомлено підіймаючись, спіткнутися об якусь сходину.
Пізно увечері ця ілюмінація виглядає вельми бадьоро, а от сонячного ранку яскраве світло здається якоюсь аномалією - наче перебуваєш у якійсь секретній лабораторії, де вимагається постійний світловий режим. Або ж в мавзолеї дорогого і вічно живого вождя, в якому освітлення теж постійне. Можливо, у ЖЕКу вирішили, мовляв, постійно скаржитеся на перегорілі лампочки й темряву на поверхах - нате вам постійне світло, тіштеся. А, може, я просто безнадійно відсталий суб'єкт, в тому числі й у царині електротехніки, і такий вид освітлення "вночі і вдень" є останнім ноу хау?
Може. Але, напевно, я не один такий. Жіночки-сусідки, котрі виходили з вербовими гілочками в руках, прямуючи до церкви, теж торкалися цієї теми:
- І нашо того світла в білий день? Просто під нього ЖЕК більше грошей буде здирати..., - чую їхню розмову. Думки про гроші, які рідна держава може здерти завдяки не зовсім зрозумілим електричним інноваціям, не полишають людей і у Вербну неділю. Давня недовіра до її рішень і дій виявляється і в дрібній побутовій ситуації.
Таки, напевно, буття визначає свідомість...
