Світ
Просто і переконливо
Винищувачі F-16 Захід нам лише збирається поставляти. Не дуже він наразі квапиться й навчати наших пілотів - якщо судити з недавньої сухувато-невдоволеної заяви Президента Володимира Зеленського. Захід у цьому питанні, здається, збирається відміряти не 7, а 700 разів, перш ніж відрізати. Але дискусії з цього питання вже ведуться. У Білому домі прокоментували заяву міністра закордонних справ РФ Сергєя Лаврова щодо того, що "передача F-16 Україні призведе до подальшої ескалації". У відповідь координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі заявив: "Якщо ви стурбовані українським військовим потенціалом, то вам слід забрати свої війська і залишити Україну", – зазначив він. Просто і переконливо? Напевно. Але ще переконливішим для Росії стала б поява в українському небі кількох ескадрилій F-16. І - не "в рамках довгострокових оборонних потреб", а вже нині…
В самісіньке "яблучко".
Ми періодично закидаємо Заходу з приводу повільної й недостатньої військової допомоги, що він її нам надає. Ці докори, напевно, мають підстави - особливо якщо взяти до уваги, що реально Україна є бар'єром, який захищає Європу від сучасного варварства. Однак чи не варто прислухатися й до побажань, що їх висловлює Захід? "Україна повинна покласти край 30-річному кумівству і корупції, щоб стати членом Європейського Союзу", - заявила глава МЗС Німеччини Аннелена Бербок. Заявила - і влучила, як мовиться, в самісіньке "яблучко". Або ж - в найслабше наше місце. Або - в те, без чого ми просто не уявляємо свого життя, попри урочисті заяви й декларації для тих же західних вух. Втім, пані міністерка все ж визнала за потрібне додати, що "Україна вже досягла прогресу в своїх реформаторських зусиллях на шляху до ЄС, особливо у сферах вільних ЗМІ та верховенства права". Щодо отого самого верховенства права, то насмілюся зауважити, що тут, на місці, його масштаби, напевно, помітніші, аніж з берегів Шпреє і Одера, та все ж будемо вдячні Frau Бербок за таку підбадьорливу оцінку…
Неандертальці новітні і прадавні
Україна і разом з нею - весь цивілізований світ - нині цілком зайняті тим, як протистояти новітнім неандертальцям. Вони заселили 1/9 частину Землі й своєю поведінкою доводять, що можна успішно і швидко подолати щаблі еволюції в зворотному напрямі. Попри це, людство не втрачає інтересу до своїх прадавніх пращурів - тих же неандертальців (у тому розумінні, як їх тлумачить історична наука). Зокрема, іспанські археологи знайшли докази того, що неандертальці, які жили понад 53 тисячі років тому, були не від того, щоб поласувати… собі подібними. Тобто, були канібалами, чи то пак, людожерами. Свідчення цього тамтешні археологи виявили в системі печер біля Барселони, хоча, виходячи з нинішніх світових реалій, цілком очікувано було б відшукати їх десь в "средней полосе России" чи в Туві. Знайдені там людські рештки засвідчують, що якогось бідолаху турботливі одноплемінники взяли й з'їли. Втім, як зазначають іспанські фахівці, в тогочасній Європі такі "акти уваги" не були поширеним явищем…
Україна
Членство в НАТО: як і коли?
Які перспективи членства України в НАТО? Альянс хоче цього, чи затягує процес вступу, вдаючись до дипломатичної еквілібристики? На думку заступника міністра закордонних справ Євгена Перебийноса (до слова, уродженця Тернополя), Київ вважатиме майбутній саміт НАТО у Вільнюсі успішним, "якщо союзники зроблять рішучий крок від розмитих формулювань про те, що Україна стане членом НАТО, до чіткого алгоритму, який покаже, як і коли це станеться". Заступник глави МЗС зауважив, що дуже не хотілося б, щоб вільнюський саміт 2023 року за рівнем розчарування повторив бухарестський саміт 2008 року. Водночас, вважає Є.Перебийніс, усвідомлення того, що вступ України до НАТО незворотній, може стати фактором деескалації, оскільки Росія втратить формальний привід для війни. "Де-факто Україна вже є членом НАТО і ефективно боронить східний фланг. Щоб остаточно визнати цю реальність, треба відмовитися від тих міфів, які Росія роками поширювала серед членів блоку, мовляв, членство України в НАТО – це найчорніша з червоних ліній. Це дозволить подолати російський шантаж", – вважає дипломат.
Недоречне розчарування
Докоряти нині Заходу - не найбільш своєчасне заняття для нас, українців, та все ж… На думку громадського активіста і аналітика Євгена Дикого, західним союзникам зовсім недоречно висловлювати розчарування начебто низьким темпом просування ЗСУ в південному і східному напрямі. Недоречно тому, що вони не надали нам навіть однієї десятої від тих ресурсів, які, згідно з їхніми військовими доктринами, необхідні для наступальної кампанії. За його словами, ніхто не чекав повторення "харківського дива" минулої осені, адже росіяни наперед знали всі можливі напрямки наступу, і всі ті 8 чи 9 місяців, що ми збирали ресурси (зокрема, буквально поштучно виклянчували у союзників броню та артилерію), ворог окопувався, будував ДОТи, мінував підступи до них і готувався відбивати наші атаки. "Завдання від початку було на межі можливого, якщо не за цією межею, і наразі сюрпризом є не повільний темп наступу, а те, що він в цілому поки що проходить більш-менш успішно, і що втрати ворога, всупереч теорії, значно перевищують наші", - зазначає Є.Дикий.
Тернопілля
Паскудство замість радості
Возрадуйся, Тернопілля: троє твоїх славних мужів, підло (на їхній погляд) звинувачених у якихось "відкатах" (от слова понавидумували!) не робитимуть 2 місяці фіззарядку в слідчому ізоляторі й не їстимуть тамтешню баланду, а вийшли (після внесення, з Божою поміччю, застави) на волю й матимуть можливість і далі в поті чола працювати на благо краю. Щоправда, прикрашені елегантними електронними браслетами. Дурнуватим краянам радіти б, але ні - взялися строчити в соцмережах усіляке паскудство: "На місці ЄС я б відгородився від нашої корупційної клоаки високою бетонною стіною". "Від нас світ відречеться скоро. Вони дають, а ті крадуть". "Бідні в окопах, щоб безпечніше багатим було жирувати". "Нема чого дивуватися… ми живемо в країні чудес". "Хто ще вірить, що після перемоги буде перебудова на цивілізовану країну, убогий на голову". "Для влади і тих, хто має гроші, закони в Україні не писані, закони - для простих бідних людей". І так далі в тому ж дусі, і ще навіть гостріше. Набагато гостріше. До речі, про простих і бідних. Недавно набула розголосу історія тернополянина, який загинув на фронті через місяць після мобілізації. Тобто пішов туди практично непідготовленим. Як повідомляється, було здійснено "низку слідчих дій". А ряд причетних посадовців ТЦК СП було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Жорстке покарання виявилося напрочуд дієвим: на фронті загинув ще один наш краянин. Між його мобілізацією і загибеллю минуло вже цілих півтора місяці…
