У Тернополі попрощались із Заслуженим журналістом України Олегом Снітовським. Люди зібралися у поминальній каплиці при храмі Матері Божої Неустанної Помочі.

Провести Олега Снітовського в останню дорогу прийшли його рідні та колеги, повідомляє Суспільне.

Художник Микола Шевчук розповів, що познайомились ще в юності, коли Олег Снітовський готував матеріал про його творчість. З того часу товаришували:

"Йому чомусь подобалось, як я висловлювався і мої дописи. Він готував статті про мою творчу роботу і казав: "Микола, я Заслужений журналіст і я не маю що за тобою виправляти, хіба розділові знаки і граматичні помилки. Сумую, що так завчасно він пішов, кілька днів не дожив до 70, а він так любив ювілеї. Хотілось ще багато зробити, та ми не опустимо руки, разом з його дружиною Галиною ведемо мову про впорядкування його напрацювань".

Із 2022 року Олег Снітовський лікувався у Швеції, зазначив його друг Олег Кіналь.

"Навіть тоді, коли він був хворий на онкологію, він взагалі нічого мені не казав. Я про це дізнався від знайомої, яка живе в Стокгольмі. Він настільки вмів це все приховувати, усі свої негаразди. Ми з ним зробили декілька хороших проєктів, до прикладу "Замки Тернопілля" із фотоальбомів, і про Зарваницю "Український Єрусалим" такий буклет. Мали ще багато проєктів, але можливо, я зроблю їх сам", — сказав Олег Кіналь.

Поховали журналіста в Теребовлі в родинному гробівці.

"Він залишив за собою продовження, бо Бог нас благословив дітьми та внуками, благословив дуже гарними друзями. Жилось так, як казав Бог, я думаю Господь йому простить усі гріхи. Ми любили його і він у наших серцях", — сказала дружина Олега Снітовського – Галина.


Нагадаємо, Олег Снітовський народився 12 лютого 1955 року в Теребовлі на Тернопільщині. Заслужений журналіст України, від 1991 року був власним кореспондентом Укрінформу в Тернопільській області. Автор серії історико-природоохоронних, публіцистичних радіопрограм, телепрограми "Мандрівник". Окремі з понад ста випусків якої відзначені на міжнародних телефестивалях туристичних фільмів "Вітер мандрів" (2002) та "Ми — молоді". Також автор серії текстових і телематеріалів із країн Європи, Середньої Азії, Африки. Був нагороджений обласною премією в галузі культури в номінації "Журналістика — імені Володимира Здоровеги" — за видання фотокниги про генія сучасності "Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина".

Ірина Терлюк, Наталія Бончук, Суспільне