Колегам – з нагоди свята

Наближення професійного свята - добра нагода вчергове висловити своє захоплення подвижницькою працею колег - місцевих журналістів. Зокрема, друкованих видань (але не лише їх).

У вашій роботі головне - берегти і примножувати давні й славні професійні традиції, що відходять ще до 80-х, 70-х, 60-х років а то й далі. Пригадуєте, як любо було тоді взяти до рук свіжий номер газети - і вже на перших сторінках побачити дорогий серцю всіх нас портрет Леоніда Ілліча або ж, на крайній випадок, когось із місцевих партійних намісників. І прочитати надихаючу передовицю про необхідність інтенсифікації, економної економіки, прискорення, примножування... Спасибі вам, шановні колеги - багато хто з вас (звісно, з творчим натхненням) продовжує дотримуватися такого стилю і в наші дні. Праця ваша нелегка й жертовна і, можливо, не завжди викликає розуміння. Що ж, всім не догодиш. Але ви твердо і неухильно дотримуєтеся обраного курсу. Який вам по-дружньому, ненав'язливо допомагають вибирати, і витримувати. І за який вас, мабуть, цими днями відзначать. Для вас - ці віршовані рядки. Від щирого серця.

В трудах щоденних і невтомних гріє думка вас одна,

Вона до вас приходить навіть в снах:

Щоб у житті непевнім цім щось гідне мати,

Потрібно ніс за вітром впевнено тримати

Ви добре знаєте, що на хліб з маслом треба заробити

Ну, а для цього слід таке "строчити",

Щоб ті, що "нагорі", у повнім блиску поставали,

Ну, і щоб люди лиця їх не забували

Можливо, буркне часом хтось сердито,

Що ви комусь щось лижете ну, надто вже відкрито

На це ви твердо й гордо можете сказати,

Що треба добре знати, де, коли й кому лизати