Під час дискусій в студіях стосовно протистояння російській експансії учасники часто посилаються на досвід Ізраїлю. Мовляв, країна навчилася жити в суцільному ворожому оточенні, і при цьому не просто пасивно відбивається від сусідів, які ладні стерти її з лиця землі, а й здатна завдавати нищівних ударів на випередження.
Якщо глянути на карту, то складається враження, що "закляті друзі" з мусульманського світу можуть легко і просто стерти на порох країну площею приблизно з Черкаську область. Але не виходить - і через підтримку США, і через наявність в Ізраїлю (завдяки тій самій підтримці) високотехнологічної вишколеної армії, і через повсякденні пильність, дисципліну і свідомість - напевно, не найхарактерніші для нас речі, які нині були б нам зовсім незайвими.
А ще ізраїльтяни чітко дали зрозуміти агресивним і підступним сусідам: жодна їхня кривава вилазка не залишиться без відплати. Так було, зокрема, після теракту екстремістської групи "Чорний вересень" проти ізраїльських спортсменів на Олімпійських іграх 1972 р. у Мюнхені, коли спецслужби Ізраїлю терпляче і методично розшукували винних по всьому світу - і таки знайшли й предметно покарали, не озираючись на реакцію світової спільноти.
Ще один такий акт відплати, щоправда, не розтягнутий у часі, а несподіваний і блискавичний, датується саме цим днем, 1 жовтня. Того дня у 1985 р. ВПС Ізраїлю здійснили наліт на штаб-квартиру Організації звільнення Палестини (ОЗП) в Тунісі. Ця операція отримала кодову назву (чомусь) "Дерев'яна нога". Несподіваним була передусім відстань до об'єкта бомбування - 2060 км. Причиною цієї акції стало вбивство кількома днями раніше на Кіпрі трьох громадян Ізраїлю, відповідальність за яке взяла на себе ОЗП. Удару по її туніській штаб-квартирі завдали 8 винищувачів-бомбардувальників F-16 Eagle, які на шляху до цілі змушені були дозаправлятися пальним у повітрі. Операція була настільки несподіваною і, сказати б, зухвалою, що система ППО Тунісу ніяк не відреагувала на появу в повітряному просторі країни цілої групи іноземних військових літаків і, відповідно, не вжила ніяких заходів протидії. Удар виявився точним і нищівним: штаб-квартира ОЗП була ліквідована, а разом з нею - і близько 60 активістів, від яких Ізраїль міг очікувати ще не одного неприємного сюрпризу…
Галас з приводу цієї акції ізраїльтян у світі здійнявся величезний, і якщо вже навіть США, головний союзник Ізраїлю, засудили її, то можна уявити, які звинувачення лунали з трибуни ООН і з соціалістичного табору під чуйним керівництвом СРСР.
А що ж Ізраїль? Ізраїль продовжував удосконалювати свою систему оборони і воєнні технології. А також оперативно і жорстко реагував на будь-які вилазки ісламських екстремістів - не дуже турбуючись про те, чи сподобаються його дії решті світу. Звісно, війна з арабським терором і ОЗП на цій операції не закінчилася, однак усвідомлення того, що Ізраїль здатен навіть на відстані кількох тисяч кілометрів знайти і безжально покарати своїх ворогів, відчутно протверезило багатьох терористів і позбавило їх відчуття безкарності.
Можливо, так і має діяти держава, яка поважає себе і по-справжньому дорожить своєю свободою і незалежністю…
Ігор Дуда
