На виборах до парламенту Тернопільщина обрали винятково представників демократичних партій. П'ятеро виграли вибори на мажоритарних округах, ще троє пройшли до Верховної ради за списками. Громада справедливо очікувала від них активної громадянської та політичної позиції.
Поки все були тихо-мирно ці діячі чемно відвідували сесійну залу і тиснули кнопки, як партія скаже. В критичний момент, який зараз переживає українське суспільство, деякі з народних обранців ведуть себе не кращим чином. Серед вісімки тернополян в Києві не виявилося жодного, хто повів би себе, як Андрій Парубій чи Леся Оробець. Як це не прикро, нардепи з Тернопільщини більшість часу просиджують штани у готелі або на партійних нарадах. Активність "недоторканих" політиків обмежується фотосесіями на Майдані та забігами на вулицю Грушевського, у час, коли там не стріляють. Складається враження, що вони намагаються зайвий раз не потрапляти в хроніку новин, переживаючи за безпеку власного бізнесу та сім'ї. За них ризикують прості люди, такі, як козак з Чернівеччини Михайло Гаврилюк. Його беркутівці жорстоко побили, відрізали чуба та роздягли на лютому морозі. Простий будівельник з глухого села проявив більше мужності, як майже дві сотні нардепів. Після знущань він знову повернувся на Майдан.
Не може не викликати обурення поведінка "великих борців" Стойка, Деревляного та інших, коли в Тернополі люди займали приміщення ОДА. На передовій стояли інвалід у візку Олександр Башта і умовно заарештований Володимир Стаюра. Де були у цей час недоторкані "борці з режимом"? А якби міліція наважилася застосувати зброю?
Можемо не сумніватися, у випадку перемоги опозиції ці люди раптом згадають про Тернопіль, адже такі ніколи не спізнюються, коли треба ділити владу.
