Відомий київський митець Іван Семесюк на презентації власної книги у Тернополі матюкався, палив, потягував пиво – словом, підтримував свій імідж учасника ЖлобАрту (або просто залишався собою). Цього разу Іван був у новій для себе іпостасі письменника і на розсуд місцевої публіки 25 червня представив літературний опус «Щоденник україножера».
Назва для книги з’явилася як контр-відповідь на закиди вусатих українських «дядьків» у вишиванках.
– Відомо, що є прислів’я: «що ви їсте, тим ви і є». Україножер – це людина, яка вживає Україну, їсть її, а отже – її любить, – пояснює вибір назви для своєї книги.
Для затравки і розминки Іван прочитав декілька зі своїх поезій, а далі цілком вжився в амплуа Петросяна і продовжив розважати публіку своїми короткими гумористичними замальовками. Одна з них була присвячена прізвищам сучасних українських письменників, до кольок у животі схожих на назви невиліковних недуг.
Проте для тернополян митець приготував сюрприз – більшу частину зустрічі читав уривки зі свого рукопису «Еволюція або смерть», про пригоди павіана Томаса. Дія розвивається у галактиці Агроцентавра, де люди поклоняються Недайбогові. Фабула така: мавпа утікає з цирку, і як і кожен українець, мріє сісти у потяг на Київ. Примат отримує ім’я Томас Якович Сирота і упродовж всієї оповіді намагається пригадати, ким він є (а є він по правді японським майстром дзен), та щоразу, наблизившись до просвітлення, помирає. І в такому легкому жанрі «прикольчиків», як називає їх автор, і написані 12 новел, названих «лекціями».
Ці своєрідні хроніки піднебесної Наддніпрянщини, за визначенням автора, створені у жанрі агромістичного реалізму – описують життя ідіотів. Мавпа з кульком – це архетипний образ українця. Фемінізм, алкоголізм, державне телебачення, «Правий сектор» – ось лише дрібка тем, які піднімає у книзі Іван Семесюк. Відтак рукопис митця покликаний заповнити лакуну в жанрі українського треш-буку.
Іван – типовий представник нетипової нової форми літератури. Його дебютний твір мав би стояти на полиці у книгарні цілком осібно. Повивальною бабкою для цієї нової літератури є видавництво «Люта справа», котре спеціалізується на письменниках-нонконформістах. Росіяни доволі влучно перекладають назву видавництва як «Злое дело». Незабаром «Люта справа» готує антологію мистецького барбакану, у яку увійде доробок 40 авторів – публіцистів, священників, художників тощо, а серед них – і Андрухович із Жаданом та інші письменники.
Дивлячись на Івана, котрий жваво жестикулював та виразно, з почуттям, лаявся по ходу тексту, подекуди уподібнюючись до героя свого твору, очі замріяно закривалися та уявлялося, як цей милий молодий чоловік під пасторальне тьохкання солов’я та чарівливий український спів вишиває на дозвіллі своїх семесючих звірят. А, не чекали? Так-так, Іван ще й неабиякий рукодільник: його творіння – «бандериків» – можна навіть надіслати другові чи недругові – вони вийшли окремою серією поштівок.
Семесюк називає себе співцем наддніпрянської селюцької теми, порівнює себе із російськими письменниками-«почвенниками» кінця 70-х років. Він дійсно уперше за багато десятиліть повертається до класичної аграрної теми в українській літературі – в некласичній формі. Читає він натхненно, вміло, після чого охоче віриш, що «матюки» – це енергетично концентрована інформація. У планах митця – запис аудіо книг. Отож, любі тернополяни, загартовуйте свої вуха. Видавці обіцяють приїхати з презентацією криги «Еволюція або смерть» вже наприкінці літа.
Марія Богданович, Тернопільська липа
