Два наші представники в Лізі чемпіонів у третьому турі спромоглися забити у ворота суперників аж… кругленький «0» голів. І якщо для «Динамо» домашня нічия з «Челсі» продовжує (принаймні до матчу-відповіді у Лондоні) надію на вихід у весняну стадію турніру, то поразка «Шахтаря» у Швеції ставить під сумнів навіть його участь у Лізі Європи. Три поразки у стартових матчах і різниця м’ячів 0:8 – такий результат більше личив би чемпіону Казахстану чи Білорусі, однак зовсім не клубу з давніми лігочемпівонівськими амбіціями і з суперамбіційним президентом. Матч у Мальме був у багатьох відношеннях показовим. Він вкотре засвідчив, що ігрова ініціатива і володіння з м’ячем (у відсотках) далеко не завжди забезпечує головного – голів у ворота суперника. За показником володіння м’ячем (68% проти 32% у «Мальме») «Шахтар виглядав на рівні «Барселони», однак інший індекс – удари в площину воріт - виявився явно на користь шведського клубу (6 проти 1 у «Шахтаря»). Ось у цьому, мабуть, слід шукати розгадку чергової невдачі гірників. Вони тримали штрафний майданчик господарів майже у постійній облозі, безліч разів переадресовували м’яч по флангу атаки, намагаючись знайти прогалину в щільному захисті, однак всі їхні спроби звелися нанівець впертою і продуманою обороною скандинавів. А їхні контрвипади були разючими наче удар меча вікінга. Причому були це не витончені комбінації «Реала» чи «ПСЖ», а геометрично прості, раціональні і, як виявилося, ефективні ходи. Саме так був забитий єдиний м’яч у грі: простріл з флангу – і очний удар у кут воріт. Якщо додати до цього ще й не реалізований господарями пенальті (знову, як і в матчі зі збірною Іспанії, блискуче зіграв П’ятов), а також 3-4 стовідсоткові нагоди, то кінцевий рахунок, скажімо, 3:0 навряд чи когось здивував би – за винятком, хіба що, футболістів «Шахтаря». Усі їхні бразильські «королі» і «тузи» були биті вчора простою шведською «козирною шісткою».