Динамо" - "Аякс" -"0:0

"Ех, краще б вони у Амстердамі пропустили ще зо два голи - менше було б нервування зараз" - подумалося спересердя, коли спостерігав за конвульсійними спробами гравців "Динамо" змінити перебіг гри, яка складалася зовсім не так, як їм хотілося. Зараз, коли вже відомий результат двобою "Динамо" і "Аякса", можна пригадати, що перед грою число скептиків щодо подальшої долі нашого клубу рішуче переважало число оптимістів. Останніх, вочевидь, мала б надихати рішуча заява одного з лідерів нинішнього "Динамо" В. Циганкова ("Ми помремо задля того, щоб досягти позитивного результату"). На щастя, і сам Циганков, і його партнери живі-здорові, здавалося, навіть не надто переживають через невдачу. А результат... Ну, що результат? Результат - то таке...

Чи міг він бути інакшим? Перед матчем чимало говорилося про те, що перед "Динамо" стоїть двоєдине і суперечливе за своєю сутністю завдання: 1- гостро атакувати (і постаратися забити швидкий гол); 2- зберегти свої ворота недоторканими. У Амстердамі цього не вдалося досягти, навіть граючи від оборони. У Києві зі швидким голом нічого не вийшло, а під завісу першого тайму динамівці взагалі мали підстави радіти, що жодного разу не розпочинали гру з центру - нереалізований гостями пенальті та ще декілька вкрай небезпечних моментів біля воріт Бойка могли б зняти усі питання уже до перерви.

Невеличкий історичний екскурс. Так би мовити, навскидку, не копирсаючись у Інтернеті, я не пригадаю жодного випадку, коли б "Динамо" змогло ліквідувати дефіцит у два голи після першої гри в євротурнірі. Програти, маючи фору в два м'ячі - це будь-ласка (зі "Штутгартом" у Кубку УЄФА 1973/74 р. - 2:0, 0:3; з "Сент-Етьєном" у Кубку чемпіонів 1975/76 р. - 2:0, 0:3; з "Янг Бойз" у Лізі чемпіонів минулого року - 3:1, 0:2). За моєї пам'яті, з українських клубів на подібний подвиг спромігся у Кубку чемпіонів 1984/85 р. "Дніпро" у двобої з болгарським "Левскі" (1:3, 2:0). Виходячи з такого бекграунду, розраховувати "Динамо" особливо не було на що. "Ми маємо хороший запас перед матчем-відповіддю і провинні довести справу до кінця", - так суто по-діловому, без цілої купи "якщо" і "коли" визначив завдання "Аяксу" на гру в Києві півзахисник ван де Беек. Доводили справу голландці до кінця солідно і впевнено, не давши нагоди поставити під сумнів їхню перевагу перед "Динамо" практично в усіх компонентах гри: вправності роботи з м'ячем, культурі пасу, групових маневрах. "Рахунок 0:0 для нас - все одно що поразка", - таку глибоку думку висловив після матчу один з його антигероїв - польський захисник Кендзьора. "Рівень гравців "Аякса" набагато вищий.
Так, ми могли забити на початку. Але в цілому в суперника було більше можливостей забити", - невесело відзначив О.Хацкевич. Що правда - то правда. За те, що гра закінчилася з відносно почесним рахунком, динамівці мають дякувати своєму голкіперу,  який декілька разів по-справжньому виручав їх, а також неточності в завершальній фазі Хунтелаара, Зієша і того ж ван де Беека. Кияни ж, хоч і намагалися щось зробити, але помітно було, що їхнє бажання відчутно поступається їхнім нинішнім можливостям. Велика кількість необов'язкових втрат м'яча, відсутність нестандартних ходів, які були б несподіваними для суперників, монотонність дій і якась приреченість - свідчення недостатньої, у порівнянні з гравцями "Аякса", ігрової кваліфікації. Тепер її доведеться підвищувати в Лізі Європи. Все в житті, включно з футболом, відносне: "Зоря" лише намагатиметься завтра пробитися у другий   за рангом євротурнір, а "Динамо" уже отримало його - як маленьку цукерку після гіркої "голландської мікстури"...

Ігор Дуда