Словаччина - Україна - 4:1

Погодьтеся, ефектним був гол Коноплянки на початку другого тайму: удар без підготовки, прямісінько у верхній кут воріт без шансів для голкіпера... Зумисно починаю розповідь про матч в стилі деяких наших політиків, котрі у великій бочці дьогтю старанно вишукують чайну ложечку меду. Хоча підсолодити оту бочку апріорі неможливо...

Збірна України, яка вже посіла перше місце у своїй групі, в матчі зі Словаччиною мала б, як прийнято казати, зіграти задля свого (і своїх вболівальників) задоволення, а також випробувати деякі нові

тактичні схеми. Задоволення від гри нашої команди (за винятком описаного гола Коноплянки) міг би отримати хіба що безнадійний мазохіст, а тактичні експерименти А.Шевченка, на думку оглядачів програми "Головна команда", виявилися просто провальними. "Деморалізовану українську збірну возили мордою по полю", - цей доволі різкуватий вислів зазвичай тактовного і виваженого В.Євтушенка доволі точно характеризує те, що діялося на стадіоні у Трнаві. Щиро кажучи, важкувато було повірити, що зустрічаються переможець групи і команда, яка має великі шанси посісти в ній останнє місце. Неприємності, які почалися для наших гравців  уже з
перших хвилин, переслідували їх впродовж усієї гри, яку міг завершити ефектним автоголом Циганков. Тоді рахунок вже був би не великим, а непристойним. Додам - цілком заслуженим. Не було жодної ланки у командній побудові нашої збірної, яка б зіграла на належному рівні. Не виручав, а у випадку  з другим голом - припустився безглуздого ляпу Бойко; якоюсь загальмованою і неузгодженою виглядала пара центральних захисників Бурда-Пластун (тут причини більш-менш зрозумілі); у півзахисті  Зінченко і особливо Малиновський були зовсім несхожими на себе, ще зовсім недавніх, а висунутий на вістря атаки дебютант Борячук левову частку ігрового часу був присутнім на полі суто номінально.   Натомість достатньо мотивовані й злі словаки, здавалося, зірвали на збірній України всю досаду за свої останні невдачі.

Вкотре доводиться констатувати: бадьорі передматчеві розповіді на каналах "Футбол" про чудовий настрій і ентузіазм футболістів, сповнених бажання у кожному матчі за збірну проявляти себе з найкращого боку , а також про атмосферу, що її створює в команді А.Шевченко, варті хіба що... з точки зору забезпечення тележурналістів роботою. Після веселих співів, дружніх жартів і розіграшів гравці виходять на поле й чомусь нагадують отару (в кращому випадку). Або ж, ще гірше, некероване стадо...

Ігор Дуда