Україна – Мальта – 0:1

У якомусь дивному становищі перебуває нині збірна України. Ніби й не втрачені ще шанси потрапити на Кубок світу-2018 в Росії, але вже звідусіль  чути голоси, що їхати нам туди протипоказано; що турнір треба бойкотувати з огляду на стан de facto війни з північним сусідом. Такі настрої можуть остаточно «розхолодити» команду, в якої не бракує й суто ігрових проблем. До того ж, так і не склалося досі визначеної думки про можливості А.Шевченка як головного тренера – вона просто не могла сформуватися після випущених з рук перемог у матчах з Ісландією та Туреччиною, програшу без жодних шансів Хорватії та доволі натужних виграшів у Косово і Фінляндії. Саме з останньою українцям належить провести наступний виїзний матч 11 червня. А
готуватися до нього вони вирішили через товариську гру з командою Мальти. Втім, «вирішили» – мабуть, не те слово; особливого вибору в нашої федерації, здається, не було, отож доводилося зустрічатися з тим, що просто «погано лежало», тобто виявилося незадіяним кимось іншим. Тому не дивно, що думки щодо цінності цього  спарингу не були одностайними. А.Шевченко, звичайно, намагався відшукати в ньому хоч якийсь позитив, зазначивши, що це буде хороший тест для його команди. «Маневрувати, добре міняти фланги, використовувати короткий і середній пас, спробувати завершити якомога більше моментів», – таким бачив коуч завдання збірної. В той же час відомий тренер, екс-киянин А.Бишовець зазначив, що «з командою рівня
Мальти багато не натренуєш».

Багато не натренуєш, а от іміджевих втрат можна зазнати чимало. Один з європейських футбольних «карликів», за присутності глядачів, число яких можна фігурально описати як «пучок волосся на лисині», дав збірній України неприємного ляпаса, неначе поставивши собі за мету довести, хто ж насправді є отим «карликом».  Суперникам аж такого рівня наша збірна досі, здається, не поступалася і в цьому – чи не єдина «унікальність» спарингу в австрійському Граці. Для інформації: Мальта у рейтингу збірних ФІФА посідає 182 місце, по сусідству з Фіджи, Гуамом, островами Кука...А перемога над збірною України стала першою для острів’ян у зустрічах з командами з Top-50 рейтингу за 40 (!) років.

Перед матчем багато говорилося про те, що в української команди проблеми у заключній стадії атаки – нема кому, мовляв, її ефективно завершувати. У звітній грі це виявилося сповна: кілька незграбних спроб Селезньова, неточний удар Шепелєва із зручної позиції на останніх хвилинах – ось, мабуть, і всі досягнення у нападі. Але, як з’ясувалося, старі проблеми в захисті нікуди не зникли. Ніби й виконували гравці настанову тренера, використовували короткий і середній пас, намагалися створювати тиск, але в усьому цьому не відчувалося ясного атакуючого задуму. Так було в першому таймі, коли верховодою атак нашої збірної виступав Ярмоленко; схожий малюнок гри спостерігався і у другому, коли  роль лідера спробував взяти на себе Коноплянка. Ціла група свіжих гравців, що вийшла разом з ним на поле (Шепелєв, Соболь, Шахов, Малишев, Циганков, Бутко, Бєсєдін) намагалися взяти «мальтійську фортецю», яка несподівано виявилася неприступною, однак позначився брак взаєморозуміння, що призводив до помилок у простих ситуаціях. Ніби й володіли ініціативою, ніби й тиснули, але чогось путнього досягти так і не спромоглися. Тепер матч з фінами очікується уже з острахом – не довелося б після нього згадувати слова іншого Шевченка («Доборолась Україна  до самого краю…»). А питання їхати чи не їхати на Мундіаль у Росію може вирішитися і без втручання політики.

Ігор Дуда