Імідж, лізинг, брифінг, офшор, дайджест, промоушн, провайдер, пілинг... Ці іноземні запозичення настільки впевнено й нахабно увійшли в нашу мову, що ми й не зчулися, як створили якийсь дивний гібрид бізнесово-побутового лексикону. Воно, звісно, спокусливо - одним хвацько кинутим іншомовним слівцем створити у співрозмовників схвальну думку про власну ерудицію. Проте...
Першим наслідком цієї моєї сентенції стали округлені очі жінки із загрозливо стиснутою в долоні ганчіркою. А ще за мить в голові у мене промайнула вельми неприємна згадка про те, що латинське слово «dura» має до болю знайомий і затертий від частого вжитку українсько-російський омонім.
Після цього у ролі слухачів уже довелося виступати нам з приятелем.
- Добре, що хоч ви такі мудрі! Попробували би самі тут поробити з такими, то я би на вас подивилася! Знали би, як других називати дурами!
Спільними зусиллями інцидент було загладжено, ми допили прохололу каву і вийшли. А надворі пригадали більшовика-матроса з якогось давнього фільму, котрий закликав недобитих інтелігентів - буржуїв не бути «шибко умними». Мораль: вживаючи іншомовні слова і вирази, незайве озирнутися довкола. Інакше ризикуєте отримати неприємну можливість пересвідчитися, що ваша ерудиція за певних умов може бути недоречною а то й шкідливою. Поруч цілком може виявитися не лише заклопотана жінка з безневинною ганчіркою в руці…
Ігор Дуда