Мирон Маркевич, звісно, великий авторитет у футболі, та й посада у нього нині солідна - голова комітету національних збірних ФФУ, - однак коли перед вчорашнім іспанським спарингом нашої "націоналки" і збірної Саудівської Аравії він висловив думку, що нашим тренерам вже треба награвати склад з перспективою на осінні поєдинки Ліги Націй, це викликало легенький подив. Особливо - після перегляду гри. Щоразу перед зборами збірної кореспонденти каналу "Футбол" розповідають, яка атмосфера товариськості та ентузіазму панує в таборі команди; самі гравці повідомляють, як палають бажання грати заголовну команду країни, як збираються атакувати і перемагати і т.д. Однак вчорашня гра мені особисто запам'яталася кількома моментами: 1) звичною апатією захисту при розіграші суперником стандартних положень, що призвело до взяття наших воріт; 2) нездатністю реалізувати свій шанс біля воріт чужих - Бєсєдін і Буяльський почергово розстрілювали їх із "вбивчих" позицій , однак переграти голкіпера не змогли. Ще можна відзначити хіба що дебют за збірну стража воріт Луніна, який, принаймні раз, сильно виручив команду. А під час матчу не раз виникали запитання: якщо метою тренерів є перевірка резерву з прицілом на оновлення - то до чого тут Ракицький і Хачеріді, які, до того ж, вчора явно не були зразком вміння і старанністі? Та й ставка на Ротаня як на постійного "дядька" для молодих гравців теж повинна мати розумні межі - з точки зору тієї ж перспективи.
Середня ланка - цей "мозок" будь-якої команди, - вчора, за умов не надто серйозної протидії всіх отих важковимовних Саїдів, Ясірів, Салімів, Омарів, - теж не надто виблискувала жвавістю думки і дотепністю ходів. Ну, і розглядати Кравця в якості головного "забивали", як показує попередній досвід - справа не дуже непевна, попри забитий ним гол. Спочатку списував ці свої оцінки на власний надмірний скептицизм, але на поміч прийшли два беззаперечні футбольні авторитети:
Олександр Заваров: "Здається, виклик у збірну України стає для футболістів непрестижним... Не було колективної швидкості, агресії. Вболівальники бачили, що мотивації у збірної не було".
Артем Франков: "Вибачайте , але язик так і хоче повідомити очевидне: матч - відображення реального стану збірної України, а також видатної налаштованості її футболістів". Так що я у своїх занепадницьких думках не був самотнім - тішить хоча б це. Що далі? Далі 27 березня - спаринг у Бельгії зі збірною Японії. Може, зіткнення з духом "футбольних самураїв" виведе наших гравців зі стану летаргії?
