Судячи з народної приказки – ніби й не псує, а от виходячи з перебігу перших хвилин матчу Україна – Ісландія, може дуже навіть зіпсувати. Чи ненавмисно, чи через кричущий недогляд.

Саме «найстарший кінь» збірної України, а заразом і її капітан у звітному матчі  - Кучер, - припустився двох прикрих ляпів на початку матчу, один з яких завершився голом у наші ворота. Спершу м’яч невдало відскочив від грудей Олександра просто на ногу нападнику ісландців Фінбогасону, який вразив ворота П’ятова з гострого кута. Ще не встиг минути легкий шок від цього прикрого трафунку, як Кучер програв позиційну боротьбу (де ж подівся досвід?), що дало змогу Бьодварсону впритул розстрілювати нашого голкіпера. П’ятов, на щастя, виручив, а повторним ударом ісландець спрямував м’яч над поперечиною.

А що ж наша збірна? Спроби комбінувати всередині поля, а відтак – і створити гостроту біля воріт суперників, грішили занадто великою кількістю браку в передачах. Ця наша давня болячка нагадала про себе і у звітному матчі. Небезпечні «обрізки» Зінченка, Ярмоленка, часте перетримування м’яча Сидорчуком призводили до гострих контрвипадів ісландців. А також до того,  що для повернення м’яча у власне «господарювання» доводилось затрачати значних зусиль.  Щоб не зображати усе в похмурих тонах, скажу, що доволі приємне враження справили намагання того ж Зінченка шукати нестандартні комбінаційні ходи. Хоча водночас подумалося: невже збірній завадив би в такій грі, скажімо, Безус, який вміє віддати тонку, часто результативну передачу? Також справжнім відкриттям стала гра на лівому фланзі оборони Соболя. Захисник «Зорі» декілька разів  бездоганно зіграв у відборі біля своїх воріт, не забуваючи, при нагоді, підключатися й до атак. Вони у виконанні наших футболістів були ніби й наполегливими, але не надто швидкими. Тому й виходило, що часто перед нашою атакуючою групою виростав справжній «ісландський вал», пробити який вдалося лише раз. Ярмоленко на 41-й хвилині найкраще зорієнтувався у штрафному майданчику і спрямував у кут воріт м’яч, невдало відбитий голкіпером після дальнього пострілу Ракицького. Суттєвого підсилення чи урізноманітнення гри в другому таймі не відбулося. А коли під завісу матчу футбольна доля подарувала нам пенальті, за справу взявся ще один «підстаркуватий кінь» - Коноплянка. Взявся – і зіпсував борозну, спрямувавши м’яч у стійку. Скільки не доводилося дивитися пенальті у нинішньому Тижні збірних – всі вони були реалізовані. Всі, крім того, який був нам найбільш потрібен.

Отже – 1:1. Саме такий підсумок назвав у своєму прогнозі заступник начальника облуправління водних ресурсів Ярослав Вівчарук. Якщо чоловік передбачає і контролює мінливий стан водойм у нашому краю, то вгадати, що Коноплянка не заб’є пенальті для нього, виявляється – раз плюнути. Результат, який навряд чи дуже потішив (з огляду на той самий нещасливий пенальті), але все ж може сприйматися як більш-менш закономірний. Переконливої переваги над суперником наші футболісти не мали. Хоча, з іншого боку, не поступалися йому в більшості компонентів гри (от до чого ми дожили – радіємо, що не поступилися аж самим ісландцям…). Отже – нічия. Рахунок – на табло.

Ігор Дуда