Надзвичайно приємне враження від липучої полудневої спеки цілком, сказати б, гармонійно доповнюється звуковим рядом, що рухається просто мені назустріч.
Двоє дівчат 15-16 років, відносно пристойно, без нинішніх "прибамбасів" вдягнених, а між ними - наче для підтвердження, що у людей може бути щось спільне з мухами-дрозофілами - їхній, на вигляд ровесник, але значно дрібнішої статури. Зате - з "понтовими" окулярами, а на додачу - зі зливою матюків з презирливо перекошеного рота. Його подруг це зовсім не бентежить, судячи з усмішок на їхніх фізіономіях. Я, щиро кажучи, вже втомився робити зауваження отаким... фізіологічним продуктам сучасного виховання, які, на думку деяких "просвітителів" є "вільним, розкріпаченим і позбавленим комплексів майбутнім України" (щирі співчуття їй заздалегідь), отож вирішую в даному випадку не уподібнюватися занудливому вихователеві з життєвими установками Дон Кіхота. А ще раптом пригадую, як добре в цьому відношенні нещодавно було в Хорватії.
Там не раз доводилося зустрічати групи отаких чи трохи старших підлітків, які про щось доволі голосно перемовлялися. І, припускаю, не обов'язково літературною мовою. Але, на щастя, сербсько-хорватські лайливі слова мені невідомі, а "русский мир" не зміг поширити (паралельно з Достоєвським) свій вплив на південний захід Балкан настільки, щоб грунтовно засмітити тамтешню мову своїми неповторно-гидотними матюками. Кому варто подякувати за це - може, Йосипу Броз Тіто, багаторічному очільнику Югославії, якому вдавалося витримувати курс на самостійність і не надто тісно обійматися з "братьями-словянами" з північного сходу? Не знаю. Тут же, на теренах неньки-України хочеться, буває, скласти щиру подяку за отаку розкомплексовану полюційно-прищаву молодь і їхнім батькам (яблуко від яблуні...), і закладам освіти, де вони числяться, і нашій винятково толерантній до повноводдя словесної гидоти на вулицях правоохоронної системи. Всі їхні виховні зусилля (якщо такі, звісно, є) нічого не варті проти диких інстинктів членів дебілізованого підліткового стада.
З чим тебе й вітаю, Україно - ти маєш те, що сама собі виростила...
