Міський голова Бережан Ростислав Бортник запропонував внести до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО українську традицію коптити м'ясні вироби перед Великодніми та Різдвяними святами.
Свою пропозицію очільник Бережанської громади обґрунтував надзвичайно "смачним" дописом у Фейсбуці.
Редакція "За Збручем" підтримує се починання обома руками. Відтак, подаємо допис бурґомістра в ориґінальному вигляді:
"Вважаю, що українське передсвяткове (Різдво-Великдень) коптіння/вудження слід внести до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Бо то ж який спокій та рівновагу повинен мати чоловік, жеби ретельно підібрати м'ясо, а подеколи заколоти ту майбутню шинку, бочок та кУвбасу. А файний ґазда, то ще й вигодує то пацє (навит пісню про це написали ROSÉ & Bruno Mars - APT.
Так от, процес вудження то витончена робота, і не кожен чУловік з тим ся справит.
Рецепти маринаду передаються, з покоління в покоління. Від батька до сина, від батька до сина... сина, синааа
Кожний добрий ґазда знає, що коптити треба тільки на дровах з листяних порід. І він обрізаючи сад весною чи восени, точно приховає пару оберемків дровеняк вишні чи черешні.
Конструкція самої коптилки завжди готова для цього процесу. Зазвичай це шедевр ЛоувТехнологій. Відрізняється від господара до господара, і так само як відбитки пальців - немає одинакового. Чи це бочка з під петролю, кусок труби, штири листи шихферу (краще шестихвильового бо то менший хформат) а в заможного то й мурована, як з каменю, так і з цегли.
Сам той факт, що знайомити майбутнього зятя з тестем найкраще під процес вудження. Адже за 4-6-8годин біля ватри та дегустації іншої нематеріальної культурної спадщини України, можна не тільки добре вивчити майбутнього зятя, а й в кінці передани йому родинний рецепт маринади.
Гамериканські барбекюшники зі своїми грилями та смоукерами нервово пихкають в папюроси "мальборо" обабіч. Бо то саме українці навчили їх робити смоукерне мн'єсо, але ті гет невміют вудити.
Тому хлопи, кожен з вас хто хоть раз займався вудженням/коптінням сам, або видів як то робив батько, дідо, вуйко чи тесть, гайда формувати заявку до ЮНЕСКО, жеби вони присвоїли нашим традиціям вудження/коптіння статус нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО".
