Світ навколо нас - зовсім не чорно-білий, хоча уява іноді зображає його саме таким. З людьми - так само. Попробуй одразу визначити, хто перед тобою: ангел чи диявол. Здебільшого ж виходить щось приблизно усереднене, багате на різні відтінки. Це вже пізніше, буває, або розчулюєшся, або ж здригаєшся від огиди чи жаху...

Саме цього дня, 7 березня 1904 року, в родині керівника королівської консерваторії в Дрездені народився хлопчик, якому батьки дали романтичне ім'я Рейнгард Трістан Ойген. Звісно, батько, опери якого ставилися в багатьох театрах, мріяв, що син продовжить його справу. І маленький Рейнгард не розчаровував своїх "фатер" і "мутер", вправно грав на різних інструментах, мав тонкий слух, що, в поєднанні з  аристократичною зовнішністю обіцяло яскраву кар'єру на сцені. Однак однією лише музикою інтереси білявого вундеркінда не обмежувалися - він також активно займався спортом, зокрема, п'ятиборством, став фехтувальником олімпійського рівня. А історія його одруження взагалі могла послужити сюжетом для мелодрами: веслуючи на човні з приятелем, молодий Рейнгард побачив, як несподівано перекинувся на глибокій воді човен, у якому було двоє дівчат. Юнаки, звісно ж, кинулися на допомогу, і після цього в серці й думках  молодої красуні Ліни вже не могло бути нікого іншого, крім нього, благородного лицаря  Рейнгарда Трістана Ойгена...

Якщо хтось із нинішніх матусь сплеснув у захваті руками ("От  мені б такого сина!"), чи якась із юнок замріяно зітхнула - заждіть. З білявого хлопчика з ангельськими оченятами, який зачаровував грою на скрипці гостей батьківського дому, виріс один із найстрашніших злочинців ХХ століття - обергрупенфюрер СС Рейнгард Гейдріх. "Людина з залізним серцем", - так назвав його Гітлер. І щоб заслужити таку характеристику з вуст одного з найбільш лиходіїв у історії людства, треба  було перевершити в звірстві його самого. Витонченому скрипалеві Гейдріху це вдалося - він наче втілював собою увесь жах нацизму для поневолених народів; був педантичним виконавцем, а у багатьох випадках - ініціатором жорстоких акцій, спрямованих на придушення опору на окупованих територіях. Саме він сформулював основи "остаточного вирішення єврейського питання", що передбачало фізичне знищення мільйонів людей. Чехи, протекторат над якими він здійснював до самої своєї загибелі, називали його "празьким м'ясником". Свою криваву справу "м'ясник" продовжив і після смерті: у відповідь на його вбивство, організоване чеським урядом у вигнанні та британським Управлінням спеціальних операцій, нацисти провели кампанію масового терору...

"Чужа душа - то, кажуть, темний ліс", - Ліна Костенко писала зовсім про інше, але ці її слова цілком можна спроектувати і на долі тих, кого людство згадує, здригаючись. Тих, хто міг акуратно і дбайливо відкласти вбік скрипку і смичок і взяти в руки сокиру, щоб знищувати життя інших. Вони жили колись. Живуть і тепер.

Ігор Дуда