...Інспектор ДАІ зупинив за перевищення швидкості відомого в місті директора автосервісного центру. Той намагався пояснити прискіпливому служаці, що правила пишуть для середньостатистичного водія, а його рівень, мовляв, значно вищий. Але інспектор виявився принциповим і таки зробив порушникові «дірку» в талоні. Однак «крутий» любитель швидкої їзди вирішив довести міліціонеру, що ставати йому поперек дороги не слід. Він переговорив «з ким треба», і наслідки не забарилися.

Спершу даішника виперли з мотоклубу, де він займався, потім його сестра не отримала довгоочікуваної посади. А коли й це не допомогло, нашого правдолюбця зробили простим патрульним у дерев’яній будці. Добросердний і співчутливий начальник районної міліції намагався втовкмачити підлеглому, що не варто конфліктувати з отими «фірмачами», оскільки вони завжди зуміють повернути справу так, що їхнє візьме гору. Однак дивак-інспектор таки не поступився.

Те, що я переповідаю, - не сюжет науково-фантастичного блокбастера. Це - короткий зміст фільму «Інспектор ДАІ», який вийшов на екрани близько 30 років тому і який нещодавно повторно демонструвався на одному з телеканалів.

Що й казати - зовсім незайва для нашого сьогодення стрічка. У творах соцреалізму завжди мав бути, хоча б і помірний, хеппі-енд; вони повинні були містити оптимістичний, життєстверджуючий і ще там якийсь заряд. От і у «Інспекторі ДАІ» головний герой виявився хоч і потовченим, але не здоланим, а його опонент після всіх підлих справ, врешті-решт опинився, образно кажучи, у моральній калюжі. Власне, здається, Нікіті Михалкову, котрий виконував цю роль, і грати нічого не довелося - просто треба було бути на екрані самим собою, або, як кажуть актори, самовиразитися. Він, можна сказати, був екранним предтечею численних персонажів нинішніх «господарів життя», самовпевнених і нахабних, однаково антипатичних як у Тамбові, так і у Львові. Більш цікавим є інше: чи реально сьогодні відшукати в країні інспектора ДАІ, який не піддався б магічному впливу спецномерів і який би однаково дотримувався букви й духу закону у стосунках з автолюбителем на скромній «Ладі» та з водіями і пасажирами «крутих» іномарок? Завдання не з найлегших... Тут, напевно, не досить особистої чесності й відваги - треба також, щоб рідне начальство при потребі підставило плече й захистило від гніву розперезаних «мажорів». Це, звісно, не означає кругову поруку й «захист честі мундира» в гіршому розумінні слова. «Кіношному» інспектору ДАІ у цьому пощастило - його начальнику, чудово зіграному Олегом Єфремовим, вистачило мужності сказати захмелілому від вседозволеності «крутелику», що його зв’язки й можливості не допоможуть і доведеться відповідати «по закону». Та у радянському кіно правда завжди торжествувала...

Нинішні реалії, на жаль, не такі обнадійливі. Давно не сідав за кермо та й навряд чи коли ще доведеться сісти, а от від знайомих доводилося чути про «бєспрєдєл», що коїться на автошляхах. Скорботний список жертв і потерпілих поповнюється щодня і кінця цим диявольським перегонам зі смертю, на жаль, не видно.

Ігор Дуда