Іноді задаєш собі запитання: "В нашому суспільстві людина людині - вовк? Чи, хоча б, шакал? Ну, те, що гасло "Всі люди - брати!" для нашого соціуму - на віддалі кількох галактик, цілком зрозуміло. І все ж, чи здатні наші люди перейматися клопотами і проблемами ближнього? В ширшому сенсі: чи спроможні українці на справжнє, а не "показушне" соціальне партнерство? Для ілюстрації нагадаю досить  "бородатий" анекдот...

Жили-поживали (майже як у казках) два брати. Жилося ї не так щоб дуже, отож вирішив старший податися у пошуках кращої долі за океан. Молодший же залишився тут зводити кінці з кінцями.  Через рік телефонує старший брат до молодшого і бадьоро повідомляє, що він уже має власний бізнес, справи йдуть добре, підраховує прибутки...

- Як же це тобі вдалося? - запитує не без заздрощів молодший

- Та все  просто -  розповідає старший, - насушив я торбинку трави, пішов на галявину біля Білого Дому, сів - та й їм оту траву. Виходить Клінтон (Буш, Трамп...) та й запитує здивовано, що я тут роблю? Та, кажу, пане президенте, ось бачите - їсти нічого, доводиться  сухою  травою живитися... Замахав одразу Mister President руками, скликав своїх радників, одразу ж організували фонд сприяння і допомоги... Гроші потекли до мене, відкрив я власну компанію з виробництва вітамінізованої сушеної трави для кролів (дуже вони її собі вподобали), тепер ось думаю фабрику з виробництва кролячого м'яса відкрити. Словом, все ОК!

Наслухався молодший брат про таке "американське диво" і вирішив діяти за такою ж схемою. Пішов на вул. Банківську в стольному Києві, сів на клумбі та й став вищипувати та їсти травичку. Виходить тут котрийсь з наших верховних очільників (прізвище можна  поставити будь-яке) та й запитує здивовано:

- Що ти тут робиш, любий друже?

- Та от бачите, пане президенте - відповідає бідолаха скрушно, - ледве кінці з кінцями зводжу, ось уже й траву мушу їсти, щоб якось вижити....

- Та що ж ти тут скубеш ту нещасну травичку?!! - аж обурився гарант, - ти піди он туди за Дніпро, на лівий берег - там трава на луках значно соковитіша!

У цій  короткій анекдотичній розповіді спресовано багато тем:  милосердя,  підтримка з боку держави, можливість безперешкодного започаткування власного бізнесу,  наявність соціальних ліфтів,  відірваність влади від народу.... Словом, ті моменти, які вже давно вирішені в країнах, які ми називаємо цивілізованими. І які ми в себе, в Україні, лише безперестанку "пустопорожньо" декларуємо і пережовуємо.  Як  суху травичку...

Ігор Дуда