У ніч із 13 на 14 січня українці відзначають Старий Новий рік або Щедрий вечір. Як і інші свята із новорічно-різдвяного циклу, воно має свої традиції та звичаї. Про них пише у своїй «Читанці з народознавства» тернопільський фольклорист і краєзнавець Михайло Крищук.

Ввечері 13 січня, на Маланки, господині готують святкову вечерю, але вже не пісну, як на Свят-вечір, а скоромну, багату, яку в народі ще називають «щедра кутя». Ймовірно, від назви вечері і походить назва обрядових новорічних пісень, що змінюють колядки і називаються щедрівки. Цього вечора на столі мали бути й ритуальні страви: хліб, кутя, узвар, голубці, риба, різні вареники. Та цього разу господиня могла не обмежуватися 12 стравами і вони вже не були пісними: ковбаси, пироги, млинці, смажені на салі тощо. А ще до цього свята випікають два хліби «Маланка» і «Василь». Як і на Свят-вечір, вечерю розпочинав господар з хрещення та куштування куті. Михайло Крищук зазначає, що на Щедрий вечір вже дозволялося пити вино, причому його по ковтку випивали усі присутні за столом.

За вечерею виконували церковні і світські щедрівки. Після вечері співали щедрівники, хлопці водили «Козу», «Маланку», розігрували виставу «Новий рік», ходили гурти з новорічною «Звіздою». «Зранку 14 січня по хатах ходять засівальники, - пише Михайло Крищук. - Тільки тепер це не лише хлопчики, а й подекуди дівчата. Виголошуючи свої побажання господарям вони розсівали по хаті зерно. Коли вдома є дівчина на виданні, то вона старається зловити насінини на льоту. Якщо спіймає пару зерен – бути цього річ і їй у парі.».

А ще автор «Читанки» приводить таку новорічну прикмету: «У народі вірили, що в новорічну ніч «відчиняється небо» і можна випросити у Бога все, що заманеться, а вода у криницях в цю ніч перетворюється у вино.

Ольга Трач

Фото автора