Хороше нерідко пізнається поступово. Погане, на жаль, часто також, маскуючись попервах у пристойні шати.
Пригадується, в перший день російського вторгнення в Україну один з ведучих теленовин намагався заспокоїти українців, мовляв, не треба піддаватися паніці - росіяни завдають ударів по військових об'єктах, отож цивільним боятися не варто, треба просто бути обережними. З позиції вже сьогоднішнього дня і набутого гіркого досвіду мешканці багатьох українських міст, містечок і сіл - Харкова, Чернігова, Сум, Маріуполя, Гостомеля, Бучі, Ірпеня, Кременчука, Вінниці та багатьох інших - можуть засвідчити, що воно таке - вогонь, що його ведуть пришельці з півночі "лише" по військовій інфраструктурі. Жахливі злодіяння проти мирного населення, скоєні загарбниками в названих та інших місцях України не те що просяться - волають про розгляд їх в трибуналі - варіанті сучасного Нюрнберга, і таки повинні бути предметом його розгляду за всіма законами, Божими і людськими. Повинні, якщо... європейське правосуддя, доволі оперативне щодо представників політичного і військового керівництва колишньої Югославії, не виявить (вкотре) у питанні з Росією дивовижної безпорадності та правової анемії.
Сама ж Москва при цьому продовжує, "ничтоже сумняшеся", стверджувати, що її озброєні банди перебувають в Україні з якоюсь "визвольною місією". От тільки невдячні українці чомусь не розуміють її і, відповідно, не сприймають. Наразі ж своїми "визвольними" потугами кремлівське керівництво добилося того, що від Росії рішуче відвернулися й ті, хто ставився раніше до неї більш-менш лояльно - ну, хоча б до деяких зразків тамтешньої культури. Тепер же, приміром, точно знаю, що дуже багато українців розчаровані позицією соліста групи "Любе" Н.Расторгуєва, який виступає одним з активних рупорів путінської пропаганди. Мені прихильнику колишнього радянського кіно (нічого не вдієш - смаки з віком міняти важкувато), приміром, завжди вельми імпонував образ генерала-командувача добровольчою армією в серіалі "Ад'ютант його превосходительства". Крім усього іншого, у фільмі повідомляється що він особистим прикладом підняв солдат з окопів в атаку не будь-де, а саме під нашим Тернополем. Наведу мовою оригіналу витяг з однієї з рецензій до фільму:
"В образе генерала Ковалевского, кажется, сфокусировалась вся история русского офицерства… Веками вырабатывавшаяся традиция, идеалы, культура — вот что стоит за плечами Ковалевского в исполнении Владислава Стржельчика, делает его фигуру особо выразительной, масштабной".
В фільмі все це виглядає справді так. Та от цікаво: нинішня поведінка російської вояччини в Україні - тому ж Маріуполі, Ірпені, Бучі - це теж вияв отих "веками вырабатывавшихся традиций, идеалов, культуры"? До того ж - збагаченої ще й традиціями "совєтской" армії, яка в повному складі - від останнього рядового і до "маршала победы" Жукова - вивозила з переможеної Німеччини, все, що потрапляло під руку, попутно ударними темпами гвалтуючи німецьких жінок. До речі: тієї самої Німеччини, яка найбільше переживає нині через те, щоб, чого доброго, не розсердити Росію. А, може, я надміру ідеалізую "кіношного" білогардійського генерала, і нинішня поведінка його далеких нащадків в Україні цілком узгоджується з його ж уявленнями про норми поведінки на війні? Наведу його розмову в фільмі з начальником контррозвідки армії:
- После взятия Харькова начались массовые грабежи. Впрочем, это было и в других местах.
- Три дня на откуп - закон войны и право победителя.
- Не всякой войны. И это продолжается не три дня - это и сейчас продолжается.
- Расстреливать!
- Тогда, нужно расстрелять всю армию, ваше превосходительство...
Ось так: носій "традиций, идеалов и культуры" вважає триденний грабунок захоплених міст цілком нормальною справою. Чого ж можна вимагати від нинішнього російського "офицерья", яке про оті самі ідеали "слыхать не слыхивали"? Що вони накажуть розстрілювати своїх підлеглих - мародерів і гвалтівників?
Не думаю. Доводиться займатися цим українським воякам...
