«Шахтар» – «Динамо» - 0:0

Матчі між «Динамо» і «Шахтарем» посідають особливе місце в календарі, оскільки уже давно вийшли за рамки суто спортивного протистояння. Не секрет, що в Україні їх розглядають як футбольний варіант суперництва київської та донецької фінансово-олігархічних груп, яке проходить з перемінним успіхом, в залежності від того, чиї представники в даний момент очолюють футбольну федерацію та її різні органи. Матчі між обома клубами – завжди тяжке випробування для арбітрів, яким після деяких поєдинків, здавалося, хоч утікай з країни… Нині шальки терезів, судячи з ґрунтовного «перетрахівання» ФФУ, здається, схилилися на користь «київських», за якими досить виразно бовваніє фігура віце-президента УЄФА Григорія Суркіса. «Донецькі», звичайно, не раді втраті привілейованого становища, і колишня гризня між керівництвом обох вітчизняних флагманів, яка було притихла, схоже, розпалюється з новою силою. «Київські» звинуватили «донецьких» у тому, що ті заборонили грати у матчі «Зоря» - «Шахтар» цілій групі орендованих луганському клубу футболістів, які брали участь у попередній грі проти «Динамо». Це, мовляв, створює для клубів нерівні умови. «Донецькі», у свою чергу, не проминули кинути камінь в город «київських», мовляв, ті ведуть у клубі «чорну бухгалтерію» і сплачують сміховинні, у порівнянні з бездоганно чесним   «Шахтарем», податкові суми. Словом, усе як звично.

Зайве було сподіватися, що такі стосунки між «заклятими друзями» не перенесуться на футбольний матч. Вистачало в ньому і штурханини, і буцання по-баранячому головами, і емоційної реакції обох тренерів, і димової завіси над полем всередині другого тайму… «Динамо підійшло до українського El classico з 5-очковою перевагою в турнірній таблиці, перевагою «чужого» поля у Львові, де вболівали здебільшого за них, і водночас – із психологічним тягарем безнадійного програшу «Фіорентині» в Лізі Європи. «Шахтар», в свою чергу, прагнув максимально скоротити очковий гандикап і, якщо щиро, був більше гідний перемоги. Друга поспіль гра з технічним, швидкісним і винахідливим суперником засвідчує, що «Динамо» перебуває в періоді якогось «творчого застою» і не знає до пуття, як протистояти таким командам. Бразильська група атаки «Шахтаря» добряче «повозила» київський захист, і якби не реакція та інтуїція 40-річного (!) Шовковського, рахунок міг би бути катастрофічно несприятливим для «Динамо» уже в першому таймі. Ярмоленко більше лякав своїм прізвищем, ніж грою; звично змарнував «вбивчий» момент Кравець; як і раніше, не бажав обтяжувати себе захисними обов’язками Ленс; Беланда, здавалося, грає у якийсь індивідуальний футбол окремо від команди. На тлі столичного клубу «гірники» вигідно  вирізнялися вираженою атакуючою спрямованістю, яку забезпечували дії середньої ланки, що помітно переважала своїх київських візаві. За п’ять хвилин до кінця коуч «Динамо» Ребров розвів руками і спересердя плюнув на доріжку – вельми красномовний жест. І майже одразу ж м’яч, таки зачепивши руку Рибалки (нова порція поживи для пересудів футбольних експертів), після удару Адріано смаковито «поцілував» поперечину київських воріт. У цьому епізоді «Динамо», як і загалом у матчі, пощастило «відскочити». Стратегічної мети, в принципі, досягнуто, і перед киянами тепер практично відкритий шлях до чемпіонства.  Але… як  же бути з грою?

Ігор Дуда