Нечітке визначення державної мови в законопроекті Ківалова-Колесніченка дозволяє підвести під це поняття не тільки українську, а й російську мову. Про це у своїй статті для ZN.UA пише науковий консультант Центру Разумкова Микола Мельник.
По-перше, це робиться за допомогою авторського визначення поняття "державна мова".
В ст. 1 проекту передбачено, що "державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої є обов'язковим у органах державного управління та діловодства, установах і організаціях, на підприємствах, в установах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики".
"Таке визначення дозволяє підвести під це поняття не тільки українську, але й іншу, насамперед російську мову", - пише автор.
"У разі вступу в дію проект Ківалова-Колесніченка стає частиною "законодавства", його положення про обов'язковість у відповідних випадках застосування російської мови підпадають під ними ж визначене поняття державної мови, а отже - позаконституційним чином російська мова набуває в Україні статусу державної", - зазначив Мельник.
По-друге, за словами експерта, це робиться шляхом витіснення української мови з виняткової сфери його застосування як державної.
Так, проект (ст. 14) дозволяє судам здійснювати виробництво регіональною мовою (мовами).
Між тим, згідно з Конституцією (ст. 10) та рішенням Конституційного суду у справі про застосування української мови, мовою судочинства є виключно державна мова.
По-третє, проект закріплює юридичні передумови, які не вимагають від громадян України, в т.ч. і від державних службовців, обов'язкового знання державної (української) мови, - вони можуть обмежуватися знанням тільки регіональної мови або мови меншин.
Експерт також відзначає, що радянський закон про мови 1989 року надає українській мові як державній значно більше значення, передбачає ширші умови для її розвитку та використання, ніж це робить закон про основи державної мовної політики, розроблений депутатами від Партії регіонів.
