Якось мені випадково потрапили на очі декілька бізнес-планів, складених слухачами курсів, організованих центром зайнятості для безробітних, котрі мали намір розпочати власну справу.
У графі, де йшлося про мету, що її ставить перед собою кандидат у підприємці, усіма дружно проголошувалося: «Задоволення потреб населення у…» - і далі конкретно вказувалася та ніша у сфері виробництва чи послуг, яку мали намір ефективно і задля суспільного блага (лише для нього!) заповнити майбутні бізнесмени. Ну, а вже в кінці коротенько і без надмірного пафосу зазначалося, що діяльність здійснюватиметься і для «отримання прибутку». Скромненько так, ненав’язливо, як своєрідне малозначуще доповнення до благородної справи «задоволення потреб». Ну, справжнісіньке тобі новочасне втілення лозунгу, який проголошувався ще у давній комсомольській пісні, з котрої розпочиналося кожне зібрання у шкільному актовому залі: «Раньше думай о родине, а потом о себе». Але в ту пору подвійна мораль була нормою суспільного життя, якої кожен на своєму місці неухильно дотримувався. Інакше система перестала б існувати. Але, скажіть на милість, для чого потрібно сьогодні загортати власні шкурні (навіщо приховувати?) інтереси й устремління у красиві й благозвучні обгортки турботи про cуспільне добро? Як не крути, кожній людині властивий егоїзм. Кожен з нас турбується передусім про власне благополуччя й про добробут своїх близьких. Цивілізовані країни уже відшукали золоту середину між особистим і громадським, яка дозволяє, не утискаючи перше, гармонійно розвивати й друге. В нашому ж суспільстві атмосфера та правила гри нині такі, що дають змогу спритнішим, нахабнішим і брутальнішим розкошувати за рахунок решти. Можна застосувати й дещо парадоксальне визначення: щоб жити «по-людськи», багато хто з тих, які «вміють жити», чинять по-свинськи. Не відчуваючи жодних докорів сумління. Як вдалося тим же цивілізованим демократіям з мільйонів «я» і «моє» створити процвітаючі держави з міцною економікою, дієвим правосуддям, ефективним соціальним захистом – це питання варте окремого дослідження. Домогтися гармонійного поєднання особистого і суспільного – ось та планка, до якої нам, українцям, з усім нашим «щирим» патріотизмом, ще тягнутися і тягнутися. Поки що ж – «задовольняємо потреби населення…».
Ігор Дуда
