Як і всі лінивці, спробую полегшити собі роботу а заразом - і фрагментарно нагадати читачам старшого покоління один із їхніх улюблених літературних творів. Отже...

"Виклад промови Черчілля в Америці, в присутності Трумена, - коротко пояснив Нунке і повернув руку приймача, щоб посилити звук.

- Ви усвідомлюєте, що означає ця промова?! І кого? Черчілля!

- Важко відразу щось сказати, ми ж чули лише заключну частину, - ухилився від прямої відповіді Фред. - Але й з почутого ясно: промова спрямована проти Радянського Союзу.

- Ви надто обережні у висновках... Фактично це ж оголошення наступу на росіян! О, це подія! Поворот на сто вісімдесят градусів - широко розвів руками Нунке... Серце Фреда, чи, краще сказати, того, хто ховався під його ім'ям, болісно стискалося: вчорашній союзник у боротьбі з фашистами, що так захоплено вітав перемоги Радянської Армії, сьогодні, коли не минуло й року по закінченні війни, закликав створити англо-американський блок проти Радянського Союзу...".

Впізнали? Звісно, це - "У чорних лицарів", продовження ще більш знаменитого свого часу "І один у полі воїн" Юрія Дольд-Михайлика, які, певен, багато хто зачитував до дірок. Спасибі Юрію Петровичу - він виконав за мене значну частину роботи, і мені залишається лише повідомити, що саме цим днем, 5 березня 1946 р., датується знаменита Фултонська промова В.Черчілля. Її ідея у сера Вінстона виникла не під впливом доброго коньяку і сигари - в країнах Східної Європи і Південно-Східної Азії, наче пошесть, поширювався комуністичний вплив; зростав він і в ослабленій війною  Західній Європі.  Протистояти цьому, як і зупинити нахабну експансію СРСР, на думку Черчілля, могли лише США, як країна, що найменше постраждала від війни і, до того ж, володіла в той час монополією на ядерну зброю.

Саме з цієї насиченої метафорами промови увійшла у політичний лексикон фраза "залізна завіса", що означала відмежування Західної Європи від радянської сфери впливу. Прийнято вважати, що саме відтоді світ вступив у тривалий період "холодної війни".  Як відзначало пізніше чимало дослідників історії, промова у Фултоні продемонструвала непересічний політичний інстинкт Черчілля. На їхню думку, передбачена ним на наступні 40 років структура і характер міжнародних відносин, зокрема радянсько-американських, повністю справдилася.

Фред Шульц, він же Генріх фон Гольдрінг, він же радянський розвідник Григорій Гончаренко родом з України міг, звичайно, відчувати сум з приводу промови Черчілля у Фултоні - такою була воля його "літературного батька".  Його ж нинішній правнук, напевно, дотримувався б цілком протилежної думки. І, можливо, жалкував би, що немає в нинішній світовій політиці діячів калібру сера Вінстона Леонарда Спенсера-Черчілля...

Ігор Дуда