Не мав сьогодні наміру сідати за комп’ютер, але що тут вдієш, якщо телебачення буквально захлинається: «Є безвіз!».

«Європарламент значною більшістю проголосував…… аж 521 «за» і лише 75 (усілякі напівмаргінальні право радикальні і неофашисти) – «проти». Одразу ж – коментарі: від спікера Андрія Парубія («Вважаю це великою перемогою… Європа чекає на нас у себе…»). Від чинного міністра закордонних справ і колишнього. Павло Клімкін з ледь прихованим виразом виконаного обов’язку прогнозує, що в червні вже можна буде подорожувати до Європи без віз. А Костянтин Грищенко з незворушною бундючністю  (з тією самою, з якою презентував Європі дипломатію часів Януковича) закликав майбутніх щасливих «безвізників» не впадати в надмірну ейфорію та бути готовими до необхідності виконання при перетині кордону купи різних формальностей. Але це застереження навряд чи здатне зменшити загальний захват. Наперед уявляю урочистий вираз обличчя  гаранта, який коментуватиме цю подію. Тепер,  після схвалення у Раді Європи (десь на початку червня) дорога у ту саму Європу для всіх «алчущих і жаждущих» буде відкритою. Радій, народе!

Воно б, напевно, варто, але я особисто (та й думаю, далеко не лише я) сприйняв цю «благу вість» якось індиферентно, щоб не сказати – цілком байдуже. До мене і до мільйонів мені подібних вона дотикається приблизно таким же чином, як і щорічний форум у Давосі чи зустріч G-8. Тобто – ніяк не дотикається. Суб’єкти на кшталт усіляких онищенків навряд чи відчували особливі незручності при поїздках до Європи і до цієї епохальної події. Представники політичного бомонду, усілякі ділки, путани міжнародного рівня, словом, наближена до корита публіка – теж.  Для більшості ж народонаселення можливість скористатися отим безвізом нагадала мені давню розмову з не позбавленим дотепності дільничним інспектором. На мою заяву про свої громадянські права під час гострої побутової ситуації він незворушно відповів, що у мене є право бути навіть обраним президентом країни. Ми тоді з ним, пригадую, дійшли згоди в цьому питанні цивільного правознавства – думаю, таким самим чином переважна більшість українців відчує на собі благодатний «безвізовий» клімат. Хоча, припускаю, першою «зашкрябається», наче від сверблячки, сама Європа, коли до неї рине з України, розмахуючи новими біометричними паспортами, усілякий людський мотлох. Що ж стосується пересічного українця, для якого межею бажань ще довго залишатиметься поїздка у Затоку влітку, то йому, підозрюю, від цього доленосного рішення Європарламенту буде ні жарко (як на Кіпрі), ні холодно (як у фіордах Норвегії) – ні туди, ні туди йому ще довго потрапити не «світить»…

Ігор Дуда