Поняття «пан» і «кріпак»  в нашій свідомості віддавна є полярними. Перший – безжалісний експлуататор і визискувач, ладний висмоктати зі своїх холопів останні соки.   Другий –  саме отой безправний і підневільний   холоп, який покірно тягнув лямку, а коли вже дуже допікало – хапався за вила чи косу та й біг палити панський  маєток.  Мабуть,  так воно й  було насправді. Втім, ось  історія, яку ще в дитинстві почув від  своєї бабці.

…Конюх Іван вірно служив панові довгі роки, возив його на бричці та екіпажі, доглядав коней. Ставився пан до нього майже так само, як  до свої мисливських собак: міг погомоніти під хороший настрій, а міг і прикрикнути. Був Іван удівцем і мав одну-єдину красуню-доньку. Приспів час видавати її заміж. Як і годиться, після батьківського благословення процесія зібралася вирушати до церкви. Раптом під дзвін дзвіночків до Іванового подвір’я під’їхав панський екіпаж, запряжений найкращими пановими кіньми. З нього зійшов сам пан, одягнений у святковий фрак. Усі чемно вклонилися.

--Ну, що, Іване, поїхали?,- звернувся пан до свого конюха, який теж застиг у шанобливому поклоні.

--А куди, ясновельможний пане? - промовив, затинаючись, Іван, - в мене  ж нині весілля, себто в дочки…я ж вам говорив…

--Ну, а я про що кажу?, - пан нахилився і обійняв конюха за плечі, - ти, Іване, возив мене стільки літ, а  тепер я  твою доньку сам повезу до церкви.

- То ви….то ви… - не вірячи своїм вухам пробурмотів Іван.

--Відступися, старий дурню, не заважай мені, - пан відсторонив Івана і галантно подав руку його доньці, запрошуючи її, ошелешену, до екіпажу. Почекавши, поки сів і зніяковілий наречений, взяв віжки у руки і вмостився на місці кучера, яке завше безроздільно займав Іван. Той і далі стояв мов закам’янілий.

--А ти чого стоїш, а не сідаєш?,- жартома насупив брови пан, - довго буду чекати на тебе?

Іван несміливо заліз у екіпаж і вмостився поруч з молодими. Екіпаж поволі рушив під мелодійний передзвін дзвіночків.

Іван змахнув сльозу, а озирнувшись, побачив, що заплакав не  він один – сльози котилися з очей усіх , хто стояв довкола…

…Я потім чимало дізнався і про кріпацтво,  і про експлуатацію, і про класову боротьбу, і  ще багато про що. А ота сентиментальна бабина оповідка так і залишилася окремо лежати в якомусь закутку пам’яті.

Ігор Дуда