Євгенія Шаргут переселенка з Херсона. Під час евакуації жінка вивезла з рідного міста сім тварин. Щоб заробити на їх утримання, грає на гітарі на вулицях Тернополя. Про це Євгенія Шаргут розповіла Суспільному. "Я співаю і заробляю для наших тварин, щоб купити корм і медичні препарати. Коли є гарна погода я виходжу в центр. В іншу погоду на Східному або на ринку буваю". До Тернополя жінка переїхала в січні цього року. За її словами, мусили тікати від постійних обстрілів Херсона. Євгенія вісім з половиною місяців прожила в окупації.
"З кожним днем ми все більше розуміли, що таке росіяни. Вони казали: "Ми вас прийшли освобождать". Але це не так. Вони прийшли руйнувати, прийшли з війною до нас. Був такий випадок, коли вони прийшли до мене додому. Прийшли з ломами. Їх було дуже багато, чоловік п'ять. Прийшли і почали шукати когось. Вони забирали людей, шукали по квартирах. Також підходили до нас і казали: "Заберіть собак, а то постріляємо".
Євгенія розповіла, що під час окупації виходила на вулицю співати гімн України: "Я не боялася. Був Григорій Янченко наш на кріслі колісному, який збирав гроші для ЗСУ. А я біля нього стояла і співала гімн України. Мене не зупиняло нічого. Я не бачила, де стоять ці росіяни, бо я йшла з ним поруч і співала гімн. Адже ми з перших днів казали: "Херсон — це Україна".
Коли стало відомо про деокупацію Херсона, жінка вийшла зустрічати українських військових. "Ми навіть не повірили спочатку. Подумали, що це фейк і боялися. Але коли вранці побачили наших солдатів, то падали на коліна. Не знали, чим їх пригостити, не знали, що їм дати. Це була така радість. Всі люди щасливі кричали, ходили з українськими прапорами і зустрічали біля доріг. Це було, щось неймовірне. Ми їх очікували, кожен день чекали. І коли зустріли, то зрозуміли, що, дякувати Богу, Херсон деокупований".
Зараз Євгенія піклується про п'ятьох улюбленців. Це три собаки і два коти. За словами жінки, цих тварин залишили власники, які виїжджали з Херсона. "Я вирішила, що це веління Бога, що їх потрібно врятувати. І вийшло так, що один за одним вони в мене з'явилися. Ми їх дуже любимо і тому кожного разу я виходжу і заробляю гроші для того, щоб в них був корм. Світлана, ще одна переселенка з Херсона, дуже допомагає. Вона варить їм рис і гречку, тож я думаю вони в нас не скривджені". Максим Скасків, Тетяна Панченко, Суспільне