Є в російській мові фразеологізм "Из князи в грязи". Як неважко здогадатися, він вживається для означення особи, яка раніше посідала високе становище, однак потім опустилася до низин. І тепер відчуває відповідне ставлення до себе з боку тих, хто ще недавно зображав захоплення, яке межувало з обожнюванням.
Щось подібне міг відчувати саме цього дня, 25 грудня 1991 р., президент уже де-факто неіснуючого СРСР Міхаїл Горбачов, коли в прямому ефірі центрального телебачення сповістив народ про свою відставку. Його останній виступ разюче відрізнявся від бравурних промов кількарічної давнини, коли він постійно закликав "углублять", "расширять", "начинать перестройку с себя". Коли він несподівано для своєї охорони виходив до людей, а ті, розчулені, просили його "быть ближе к народу". "Да куда уж ближе?", - з доброю усмішкою під схвальний гул натовпу запитував ініціатор "перестройки". Та от минуло декілька років - і той самий любий серцю генсека КПРС і першого (а також останнього) президента народ "перебудувався" настільки, що окови державного утворення під назвою СРСР почали його нестерпно тиснути. Процес, як полюбляв висловлюватися сам Міхаїл Сєргєєвіч, пішов і його було вже не спинити. Розпочався справжній "парад суверенітетів" колишніх союзних республік, а 8 грудня 1991 р. лідери Росії, України і Білорусії Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич підписали в Біловезькій пущі угоду про створення СНД і розпуск СРСР. В принципі, скидати з себе повноваження керівника уже неіснуючого Союзу М.Горбачов міг уже тоді. А заразом - збирати папери і речі у своєму кремлівському кабінеті. Однак, мабуть, ще на щось сподівався - аж до отого 25 грудня...
Треба бути об'єктивним: своє незалежністю України багато в чому має завдячувати діячеві з помітною родимою плямою на лисуватій голові (яка була предметом багатьох дотепних і не дуже дотепних жартів). І від багатьох людей старшого покоління (в тому числі й від свого батька) доводилося чути, що Горбачов - добрий, не позбавлений совісті чоловік, який просто не міг до кінця прорахувати наслідки ініційованих ним самим процесів. І що незалежна Україна таки поставить йому колись пам'ятник. Нотки деякої образи за те, що його не зрозуміли і належно не оцінили, звучали пізніше і у виступах самого Горбачова - уже тоді, коли він разом із внучкою знімався в рекламі піци. Мовляв, він міг би усього цього не починати - і правив би до самої своєї кончини, як і його попередники. А він же хотів як краще, от тільки вийшло не зовсім так...
Вийшло... так як вийшло. Після останнього виступу М.Горбачова з Кремля був спущений червоний парапор, і СРСР остаточно припинив своє існування.
