У футболі іноді виникають парадоксальні ситуації. Метою гри, як відомо, є забиті голи, однак певен, що заповнений стадіон «Олімпійський» у Києві разом з вболівальниками всієї України зовсім не заперечували б вчора проти «нудних» остаточних нулів на табло. Саме такий результат мінімально влаштовував «Дніпро», і саме в такий підсумок вірили більшість наших прогнозистів. А от директор Офісу реформ в області Віктор Литвинчук виявився найбільш прозірливим. Не беруся судити, як/чи прискоряться на Тернопіллі реформи і як/чи сприятиме їм новостворений офіс, однак у своєму футбольному передбаченні пан Литвинчук влучив у самісіньке «яблучко». Мені ж зі своїми прогнозованими 0:3 залишається лише розводити руками і вкотре нагадувати, що м’яч круглий, а поле – прямокутне…
«Команда грала для тих, хто в неї вірив. Ця перемога потрібна була для України, для тих хлопців, які воюють зараз на сході», - саме так підбив підсумок матчу Мирон Маркевич, який протягом гри жодного разу не присів на лавку. Недаремно, мабуть, кажуть, що дуже вже пекуче це місце. Його ж підопічні тим часом буквально дерлися за кожен м’яч на кожному клаптику поля. Рясний дощ, напевно, ускладнював дії технічних неаполітанців, однак списувати програш на капості погоди у них і у їхнього амбіційного (щоб не сказати самовпевненого) наставника підстав немає. Як і немає приводу цього разу нарікати на «сліпоту» арбітрів. На тлі самовідданих і достатньо організованих дій дніпрян всередині поля і особливо в захисті поступово ставало очевидно, що не такий страшний неаполітанський футбольний чорт, як його малювали. Так, мав свої нагоди чи не найбільший невдаха двох поєдинків – Ігуаїн, намагалися загострити гру «джокери» Мертенс і Гамшик. Останній вийшов на «стежку війни» із зачіскою героїв Фенімора Купера, проте запам’ятався хіба що нею. І хоча подеколи в штрафному майданчику «Дніпра» спалахували – ні, не пожежі, а локальні вогнища, однак практично завжди наші футболісти виявлялися на декілька сантиметрів чи на частку секунди швидшими за суперників. До того ж, знову бездоганно діяв і у «рамці» і на виходах Бойко. Безумовно, наголос передусім був зроблений на надійності оборони, проте й група атаки «Дніпра» довела, що вона існує не лише на демонстраційних тренерських дошках. І довела так, що рахунок 2:0 чи навіть 3:0 не видавався б фантастичним. Врешті-решт, Селезньов зіграв у штрафному майданчику «Наполі» так, як має грати гравець його амплуа, а заразом і поставив крапку на спекуляціях стосовно неправомірності свого гола у першому матчі. Перемога тренера Маркевича над тренером Бенітесом? Безумовно. Перемога сильнішого цього вечора «Дніпра» над сильнішим «взагалі» і вищим за рейтингом «Наполі»? Беззаперечно. Така потрібна нині перемога нам, українцям? Поза всяким сумнівом. Це, однак, не виправдовує юрбу неадекватів, які своїм дикими діями на полі після матчу підставили клуб під цілком ймовірні санкції з боку УЄФА.
Попереду у «Дніпра» - остання перешкода на шляху до перемоги у Лізі Європи. 27 травня у фінальному матчі у Варшаві українському клубу протистоятиме триразовий тріумфатор турніру «Севілья». Іспанський клуб без видимих труднощів здолав у півфіналі недавніх кривдників «Динамо» - «Фіорентину» - 3:0 і 2:0. Ім’я суперника звучить доволі грізно, та хіба меншу повагу викликали «Олімпіакос», «Аякс» і «Наполі», котрих команда Маркевича почергово змела зі свого шляху до мети? І чи міг хтось із футболістів «Дніпра» або їхніх прихильників передбачити похмурого вечора 23 жовтня минулого року, після домашньої поразки від «Карабаху» і ролі безнадійного аутсайдера групи, що через 7 місяці їм доведеться турбуватися про квитки на фінал турніру?
