До Тернополя прибули учасники всеукраїнського автопробігу "Волю захисникам Маріуполя". Маршрут заходу — від Києва до Львова.
Про це розповіла Суспільному співорганізаторка акції Анна Пажера. За її словами, таким чином хочуть привернути увагу до звільнення з полону решти військовополонених, які захищали це місто.
У Тернополі представники громадської організації "Волю захисникам Маріуполя", родичі й друзі полонених зібралися на Театральному майдані. Вони тримали світлини захисників Маріуполя, плакати із закликами повернути з полону рідних та близьких.
Учасники заходу приїхали з Одещини, Миколаївщини, Київщини, Сумщини. Серед тих, хто долучився до акції — мати військовослужбовця з Кременеччини Альона Юзюк. Жінка розповіла, її син з перших днів війни захищав Україну на сході. Під час захисту Маріуполя разом з бойовими побратимами потрапив у російський полон.
"Його виставили російські сайти. Ця дитина може має 35 кілограмів ваги, задихається, коли говорить. Одне, що я побачила по своїй дитині, це великі очі страху. Зв'язку немає. Стараюся їздити на акції, поширюю по всіх соцмережах про наших захисників Маріуполя, за яких всі мовчать. Таке враження, що зараз велика байдужість до того. Коли вони були потрібні, то захищали, а тепер їх не треба — списаний матеріал", — сказала мати полоненого військовослужбовця Альона Юзюк.
Вдома на батька чекає 6-річний син Матвій.
Олена Нікуліна переїхала на Тернопільщину з Маріуполя. Вона — дружина військовослужбовця, який перебуває в російському полоні. На акцію жінка прийшла з однорічним сином.
"Він не бачив сина, який народився вже в Тернополі. Нічого не знає про перебіг вагітності, де ми, як склалось життя у його дружини й дитини. Востаннє ми спілкувались у травні 2022 року ще до виходу з заводу "Азовсталь". З того моменту жодних дзвінків, листів. Ні відвідин Червоного Хреста, ні нічого не відбувається. Дуже зрідка можна отримати якусь інформацію від хлопців, яких обміняли".
Андрій Горян з Сумщини чекає повернення з полону рідного брата.
"Брат пішов на строкову службу. Його частина розміщувалася в Маріуполі. На жаль, він не дочекався закінчення служби, яка мала бути в травні. Почалася 24 лютого повномасштабна війна. Він, як і всі, став на захист України. 19 березня 2022 року написав сестрі, що зі мною все добре, я знаходжуся в Донецьку. А потім більше зв'язку не було".
Тернопіль — четверте місто на шляху від Києва до Львова, де відбувається акція на підтримку українських військовополонених, розповіла співорганізаторка заходу Анна Пажера.
"Ми зібралися, щоб підтримати наших рідних, які вже понад півтора року знаходяться в полоні. Періодично влаштовуємо різні акції. Хочемо, щоб на нас звернули увагу представники Міжнародного комітету Червоного Хреста, ООН, тому що вони, на жаль, нічого не роблять задля наших рідних. Немає ніяких обмінів останнім часом, немає третьої країни, яка могла б зайнятися нашими хлопцями. Також хочемо, щоб наше суспільство знало, що в нас є така проблема, бо, на жаль, люди почали забувати. Тому нагадуємо, що це не тільки наша біда, а й біда всього українського народу".
Любов Мороз — мати 26-річного військовополоненого нацгвардійця. До Тернополя жінка приїхала з Миколаївщини. Чекає сина з полону майже півтора року.
"Не мала жодної звістки, чи мій син взагалі живий. 16 травня ввечері отримала перше смс: "Мам, я живий". Це були найдорожчі слова за мій вік. А 17 травня я знайшла фотографії в соцмережах, коли мого сина вивозили з "Азовсталі". Потім знайшла його фото в Оленівці. Далі вже не знала, де мій син, чи живий після того теракту. Досі не знаю, де він, яке в нього здоров'я. Захищали сини нашу країну, а тепер настав час захищати наших синів. Ми не зламаємося й будемо далі кричати на весь світ про наших дітей".
Учасники автопробігу подолали пів тисячі кілометрів. З Тернополя вирушать до Львова, згодом повернуться до Києва тим же маршрутом.
