У ці дні минає два роки з дня затримання та відкриття кримінальної справи проти тоді ще директора ВПУ №4 ім. М. Паращука Романа Півторака та двох його заступників. Досудовим слідством встановлено, що з кінця 2009-го по лютий 2012 рр. трійця збирала з учнів та студентів училища так звані «благодійні внески» нібито для розвитку закладу. Таким чином «наколядували» майже півтора мільйона гривень.

Причому гроші вимагали навіть у сиріт, неодноразово лишаючи дітей без шматка хліба і без теплого одягу напередодні зими. У прокуратурі певні, що за 15 років керування навчальним закладом добродій Півторак створив справжню імперію диктатури. З учнів кожного семестру збирали гроші, стипендію отримували далеко не всі. Учнів, хоча вони неповнолітні, змушували робити ремонти приміщень. І це називалось виробничою практикою. Кошти за роботу йшли у кишеню керівництва навчального закладу, підлітків же нещадно експлуатували. Більше того, більшість учнів училища – іногородні, однак кімнату в гуртожитку отримати було вкрай важко. Адже частину гуртожитку директор здав під найм та й собі облаштував оселю з п’яти кімнат.

І от уже півтора року справа слухається у Тернопільському міськрайонному суді. Та до вироку ще далеко. Більше того, нещодавно почався новий розгляд під головуванням іншого судді, бо попередня пішла у декретну відпустку.

По справі проходять майже півтори тисячі свідків – здебільшого це і випускники ВПУ №4, і нинішні студенти та учні, пояснили у прес-службі прокуратури Тернопільської області. Адже, скажімо, самому добродієві Р. Півторакові інкримінується ціла низка зловживань: вимагання та отримання хабара, службова підробка, відмивання коштів, перевищення влади або службових повноважень, експлуатація дітей. Свою провину освітянин визнає частково, вважає карну справу політичним тиском… з боку губернатора.

Відтак дивує, що добродій Роман, тільки-но його відпустили зі слідчого ізолятора під 100 тис. грн. грошової застави, не соромиться з’являтись у громадських місцях, виступати на поважних зібраннях, представившись козацьким отаманом. Так, звичайно, в Україні ніхто презумпції невинуватості не відміняв. Але невже півтора тисячі дітей оббрехали заслуженого освітянина? Певно, позаздрили, що має добротну натуральну дублянку та шапку з хутра котика – під колір очей?

Валерія Нечаєва, "Номер один"