Відійшов у засвіти один із старожилів області - краєзнавець, літературознавець, старший братчик храму св. апостолів Петра і Павла, вірний подвижник апостольської церкви, хлібороб, людина, яка творила літопис родинної колиски – Микола Пилипович Тимчук з Підволочиського району.
У 1939 році Миколу Пилиповича забрали на польсько-німецьку війну, де він потрапив у німецький полон. У 1942 році втік з полону. Діставшись до рідної домівки, у 1944 році знову разом з сільчанами потрапив на фронт. У 1950 році парафіяни села обирають Миколу Пилиповича старшим братчиком храму святих апостолів Петра і Павла. Але згодом церкву закрили. Багато церковного інвентаря було врятовано завдяки панові Миколі. Усе життя старожил пропрацював трактористом у колгоспі «Радянська Україна». Разом з дружиною Антоніною виховав дітей, побудував будинок, посадив фруктовий сад. Дідусь Микола – саме так називали його онуки та правнуки, саме вони і надихали його на життя.
З ранньої весни і до першого снігу родинне гніздо Тимчуків купалося у квітах, деревах, завдяки дочці Галюсі – саме так ніжно називав її тато Микола.
А вишиванки… Їх не злічити у цій домівці! Тож і на поклін до Господа старожила області спровадили у його улюбленій вишиванці, пише праправнучка Андріана Задорожна у Свободі.
